Синдром емоційного (професійного) вигорання

Синдром емоційного вигорання (СЕВ) – це реакція організму, що виникає внаслідок тривалого впливу професійних стресів.

СЕВ проявляється як процес поступової втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, що виявляється в симптомах емоційного та розумового виснаження, фізичного стомлення, особистої відстороненості та зниження задоволення від виконання роботи. Ще на початку 70-х років XX століття психологи звернули увагу на такий факт. У деяких людей після декількох років роботи починав змінюватися стиль спілкування. Проаналізувавши цю ситуацію, вони виявили особливу форму “хвороб стресу” – “хвороба спілкування”. ЇЇ назвали вражаюче – “вигоряння персоналу”. Емоційне вигоряння – це неминучий наслідок неадекватної реакції на стрес на робочому місці і професійної кризи. На Європейській конференції Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) в 2005 р відзначено, що стрес, пов’язаний з роботою, є важливою проблемою приблизно для однієї третини трудящих країн Європейського союзу і вартість вирішення проблем з психічним здоров’ям у зв’язку з цим становить в середньому 3-4 % валового національного доходу. Ключову роль в синдромі емоційного вигорання грають напружені відносини в системі “людина – людина”. Найбільш схильні до нього люди професій, що здійснюють допомогу іншим. Особливо швидко і помітно “вигорання” настає при надмірному навантаженні у лікарів, медсестер, вчителів, психологів, пожежних, рятувальників. Також з цим синдромом стикаються і ті, хто працює в сфері підвищеного спілкування з людьми. Наприклад, касири, оператори, менеджери, продавці. Справа в тому, що в перерахованих професіях виконання робочих завдань більшою мірою пов’язане з комунікацією. Звертаючись до професіонала, ми очікуємо зацікавленості з його боку, уваги, бажання зрозуміти і допомогти, терпимості і доброзичливості. Самі ж, не перебуваючи “під час виконання”, можемо дозволити собі бути розсіяними, дратівливими, прискіпливими. В результаті виникає нерівне, так зване асиметричне спілкування. Якщо ми спілкуємося так, як нам зручно, то фахівець повинен відповідати певним професійним вимогам. Багато людей не витримують такого емоційного навантаження і починають “вигоряти”.
Особистісні якості – це один з вирішальних факторів розвитку синдрому вигоряння. Як показує практика, в більшій мірі до нього схильні люди, які не вміють ефективно планувати свій робочий день, ігнорують різні можливості підвищення кваліфікації, пасивні та негнучкі в складній ситуації. Вони не вміють і не хочуть піклуватися про себе, користуватися допомогою колег, приймати відповідальні рішення. Ці люди, зазвичай, мають підвищену тривожність, знижену або неадекватну самооцінку, занадто емоційні або навпаки стримані, можуть бути агресивними чи конфліктними.
Інша, найбільш вразлива категорія “вигоряючих” – це так звані перфекціоністи: люди, які з головою поринають у роботу, нехтують і відсувають на другий план свої потреби, здебільшого знецінюють свій труд і досягнення. У своєму прагненні до ідеалу такі люди занадто захоплені роботою, прагнуть виконати все і завжди на 100%. Вони потребують відчувати себе необхідними і значущими. Зазвичай такі люди дуже залежать від зовнішніх оцінок, особливо схвалення. Більшість позитивних емоцій «вигоряючі» знаходять у своїй професійній діяльності. Вони схильні йти від проблем, які виникають в особистому житті. Через це вони часто втрачають зв’язок зі своїми родичами і знайомими. У багатьох немає нікого, крім дружини або чоловіка, з ким можна було б поговорити.
Як правило, “вірус вигоряння” панує в організаціях, де є напруженість, незаперечність пріоритету робочих завдань над усіма іншими і виконання роботи на межі можливостей. У деяких організаціях такий стиль роботи зведений в ідеологію. Зазвичай він видається співробітникам як єдино можливий і не обговорюється. Як правило, на чолі таких організацій стоїть “вигоряючий” начальник. Будучи на межі власного емоційного, інтелектуального і фізичного виснаження, він не здатний ефективно вирішувати організаційні завдання і піклуватися про співробітників. Потрапляючи в організацію з “вигоряючими”, людина мимоволі заражається їх робочим стилем, ритмом і напругою. Так “вигоряння” може стати нескінченним циклом. Якщо людина увійшла в нього, потім дуже важко відновити інтерес до роботи і смак до життя.
Головною причиною СЕВ вважається психологічна, душевна перевтома в результаті постійних і тривалих стресів. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до СЕВ. Одна з найпоширеніших причин таких стресів – організаційні недоліки. До них відносяться:
• Високе робоче навантаження і дефіцит часу
• Тривале та інтенсивне спілкування
• Відсутність підтримки з боку колег і начальства.
• Недостатня винагорода за роботу – як матеріальна, так і невизнання важливості виконуваної роботи
• Суперечливі вимоги до співробітника
• Постійна загроза штрафних санкцій
• Одноманітна, монотонна і безперспективна діяльність
• Необхідність зовні проявляти емоції, які не відповідають реаліям
• Неможливість впливати на рішення
• Відсутність вихідних днів і відпусток
Таким чином, невідповідність між особистістю і вимогами, що висуваються до неї – ключовий компонент СЕВ на робочому місці.
Синдром вигоряння розвивається поступово. Його появі передує період підвищеної активності, коли людина повністю присвятила себе роботі, відмовляється від потреб, з нею не пов’язаних, забуває про власні потреби. Спочатку у “вигоряючого” починають зростати напруженість у спілкуванні з колегами, з’являються труднощі у відносинах з керівництвом, конфлікти в родині, фізичні та емоційні перевантаження. Людина все частіше тривожиться і відчуває себе “загнаною в клітку”. Поступово емоційна перевтома переходить у фізичну. Частіше такий стан супроводжується головним болем і застудою. Зазвичай після невеликого відпочинку ці неприємні симптоми зменшуються, проте після повернення в колишню робочу ситуацію спалахують з новою силою. У такі моменти людина не відчуває в собі сил навіть для виконання дріб’язкових справ. Потрібно багато зусиль на те, щоб змусити себе сходити в магазин, зробити ділової дзвінок, прибрати в кімнаті. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття тотальної напруги і дискомфорту. Все частіше з голови вилітають важливі справи. Стає дуже важко зосередитися на виконуваній роботі. Небезпека полягає в тому, що “вигорянню” властиво день у день прогресувати. Загальмувати цей процес буває вкрай складно. На його тлі можуть загострюватися різні хронічні захворювання, розвиватися нові хвороби і навіть змінюватися склад крові. У цей момент спроби подбати про себе вже не дають бажаного результату. І навіть професійна допомога лікаря не приносить швидкого полегшення.
Наростаюче напруження веде до неадекватного реагування на події. Наприклад, ділове спілкування багато в чому стає залежним від того, з яким настроєм людина прийшла на роботу. У меншій мірі воно визначається робочими завданнями. З’являються образи на колег. Людина починає відчувати себе жертвою. Будь-які дрібниці буквально виводять з себе. У такі моменти “вигоряючий” починає шукати способи “економії емоцій”. Намагається побути на самоті після роботи, обмежити контакти тільки найнеобхіднішими людьми. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція. Вона може проявлятися в байдужості до партнера, ігноруванні його звернень, цинізмі і навіть агресії. При цьому людина може почати шкодити собі. Однак навіть в цьому випадку вона не завжди в змозі стримати викликане партнером або клієнтом роздратування. Виникає потреба уникати публічних місць, громадського транспорту, телефонних розмов.
В кінцевому підсумку “вигоряння” призводить до різкого падіння самооцінки і професійної мотивації. Людина за звичкою може зберігати повагу до роботи, проте все і всі навколишні стають йому байдужі.
Три ключові ознаки СЕВ:
1. Виснаження емоційних і фізичних ресурсів
2. Особистісна відстороненість від роботи
3. Втрата віри в свої професійні можливості
Таким чином, СЕВ характеризується вираженим поєднанням симптомів порушення в психічній, соматичній і соціальній сферах життя.
Назвемо ключові ознаки СЕВ.
Фізичні симптоми:
• втома, фізичне стомлення, виснаження; зміна ваги;
• недостатній сон, безсоння;
• поганий загальний стан здоров’я;
• утруднене дихання, задишка;
• нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння;
• підвищення артеріального тиску;
• виразки і запальні захворювання шкіри;
• хвороби серцево-судинної системи.
Емоційні симптоми:
• відсутність емоцій; байдужість;
• песимізм, цинізм і черствість у роботі й особистому житті;
• відчуття безпорадності і безнадійності;
• агресивність, дратівливість;
• тривога, посилення ірраціонального занепокоєння, нездатність зосередитися;
• депресія, почуття провини;
• істерики, душевні страждання;
• втрата ідеалів, надій або професійних перспектив;
• збільшення деперсоналізації своєї чи інших – люди стають безликими, як манекени;
• почуття самотності.
Поведінкові симптоми:
• робочий час більше 45 годин на тиждень;
• під час роботи з’являється втома і бажання відпочити;
• байдужість до їжі;
• мале фізичне навантаження;
• виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків;
• нещасні випадки – падіння, травми, аварії;
• імпульсивність.
Інтелектуальний стан:
• зниження інтересу до нових теорій і ідей в роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем;
• нудьга, туга, апатія, втрата інтересу до життя;
• перевага стандартним шаблонам, рутині, ніж творчому підходу;
• цинізм або байдужість до нововведень;
• відмова від участі в розвиваючих експериментах – тренінгах, освіті;
• формальне виконання роботи
Соціальні симптоми:
• низька соціальна активність;
• втрата інтересу до дозвілля, захоплень;
• соціальні контакти обмежуються роботою;
• мізерні відносини на роботі і вдома;
• відчуття ізоляції, нерозуміння інших і іншими;
• відчуття нестачі підтримки з боку сім’ї, друзів, колег.
Одним з вирішальних факторів, що сприяють розвитку СЕВ, є особистісні якості людини. Найбільш схильні до вигоряння люди, для яких характерні такі якості:
• високий рівень емоційності;
• високий самоконтроль, особливо при вольовому придушенні негативних емоцій;
• раціоналізація мотивів своєї поведінки;
• схильність до підвищеної тривоги і депресивних реакцій, пов’язаних з недосяжністю «внутрішнього стандарту” і блокуванням в собі негативних переживань;
• низька адаптивність до постійної зміни обставин
• підвищена захопленість роботою
• перфекціонізм та завищені вимоги до себе, до результату
• Низька самооцінка, залежність від зовнішніх оцінок
• Зневага до власних потреб
• Висока тривожність

Профілактика СЕВ:
1.Зняти дію стресора (зменшити робочу напругу, вирівняти балансу між витраченими зусиллями і одержуваною винагородою, поліпшити умови праці, налагодити взаємини в колективі, змінити звичні реакції на проблеми)
2. тайм менеджмент (розподіл часу на роботу і відпочинок)
3. використовувати “тайм-аут (відпочинок від роботи);
4. оволодіти навичками саморегуляції (релаксація, скидання внутрішніх затискачів, візуалізація, аутогенне тренування)
5. емоційне спілкування
6. здоровий і активний спосіб життя
Таким чином, істотна роль в боротьбі з СЕВ відводиться перш за все самій людині. Дотримуючись перерахованих рекомендації, ви не тільки зможете запобігти виникненню СЕВ, а й досягти зниження його проявів.
Профілактика емоційного вигоряння починається з розпізнавання та розуміння суті проблеми. Робота з людьми, особливо у “допомагаючих” професіях, вимагає спеціальної психологічної підготовки. В ході такої підготовки повинні формуватися навички професійного спілкування. Тому людям з групи ризику я б порекомендувала час від часу проходити психологічні тренінги або індивідуально займатися з психологом. У провідних країнах світу – це одна з основних вимог до фахівця. Тому що ефективно працювати в системі “допомагаючих” професій без фахової психологічної підтримки неможливо.
Що стосується практичних рекомендацій, намагайтеся вирішити для себе, чи готові ви заплатити емоційним вигорянням за схвалення або захоплення шефа, колег і рідних. Якщо ні, прислухайтеся до власного ритму життя. Наприклад, уявіть, що вам не потрібно нікуди поспішати. Знайдіть комфортний для себе ритм. В якості експерименту спробуйте прожити хоча б годину в цьому ритмі. Намагайтеся повертатися до нього в ті моменти, коли це можливо. Спробуйте організувати свій день так, щоб задовольняти життєві потреби у власному ритмі. Це дуже важливо. Так як саме ритмічні характеристики діяльності найбільш схильні до “зараження”. Адже дуже важко продовжувати мислити, діяти, рухатися у власному ритмі, коли навколо носяться колеги або клієнти і підганяє керівник.
Якщо ви перфекціоніст і вважаєте: «Я ніколи не повинен помилятися», «Я завжди і в усьому маю бути ефективним на всі 100%», «Я не повинна хворіти, відчувати слабкість, лінь, втому». Замисліться. Можливо ваші принципи і переконання не дозволяють вам розслабитися, відпочити, подбати про себе, заважають вам бути щасливими та насолоджуватися життям. Прийшов час провести ревізію та змінити свої погляди. Дайте відповідь:
-чи є мої переконання корисними?
– чи допомагають вони вам досягти мети?
– які з них чинять перепони до щасливого та здорового життя?
– Які погляди ви хочете мати?
– Які з них будуть підтримувати ваш ресурс та можливість рухатися до успіху?
Вчіться розрізняти свої і чужі проблеми. “Вигоряючі” люди схильні брати на себе вирішення чужих проблем. Часто це відбувається через невміння відрізнити своє від чужого. Таким людям можна порекомендувати кожен раз ставити собі такі питання: “Чию роботу в цей момент я виконую?”, “Що в цій проблемі відноситься до мене, а що мені не належить?”, “Чи готовий я вирішити цю проблему самостійно або мені потрібна допомога колег?” Перед тим, як приступити до роботи, обговоріть з керівництвом коло своїх посадових обов’язків.
Поважайте право іншої людини на рішення своїх проблем. А також своє право не відповідати за проблеми цієї людини. Якщо у вас виникає імпульс терміново включитися у вирішення проблем свого колеги або клієнта, запитайте себе: “Чи є у мене на це сили?”, “Як в даній ситуації я розподіляю сили між турботою про себе і про інше?”, “Чи можу я собі приділяти стільки ж уваги, скільки приділяю іншим? “.
“Вигоряння” підступно на самому початку. Людина, яка схильна до цього синдрому, часто не усвідомлює його симптомів. Вона не здатна побачити себе з боку і зрозуміти, що відбувається. Як правило, першими це помічають колеги. Слід пам’ятати, що така людина потребує підтримки і розуміння. А конфронтація і звинувачення співробітників можуть лише підлити масла у вогонь.
Самому ж “вигоряючому” я б порадила звернутися до психолога, який допоможе адекватно поглянути на ситуацію, що склалася, і знайти ефективне рішення цієї проблеми. Якщо у вас немає можливості звернутися до психолога, розкажіть про свою проблему співробітникові, який є для вас авторитетом. Поміркуйте, яке місце займає робота у вашому житті. Як саме ви б хотіли її виконувати, і взагалі, чи хотіли б ви її виконувати. А може варто змінити її на іншу, більш цікаву і важливу для вас. Чи є крім роботи в вашому житті місце для чогось особистого?
Щиро відповівши собі на всі ці запитання, ви зробите перший і найважливіший крок на шляху до “одужання” і успіху.
А зараз перевірте себе за допомогою тесту.

Тест на стрес
Таблиця заповнюється протягом тижня щовечора.
Необхідно поставити «+» проти тих пунктів, де доводиться давати ствердну відповідь. Кожний «+» дає один бал.
В кінці тижня підсумуйте бали.

Фактор ризику

Бали
пн вт ср чт пт сб нд
1. Сон недостатній або поганий
2. Зіпсований настрій по дорозі на роботу або додому
3. Зіпсований настрій на роботі
4. Неприємна робота
5. Надмірний шум
6. Більше 3 чашок міцної кави
7. Викурили більше 10 сигарет
8. Занадто багато випито спиртного
9. Занадто мало фізичної активності
10. Занадто багато з’їдено
11. Занадто багато солодощів
12. Особисті проблеми
13. Понаднормова робота
14. Зіпсований настрій вдома
15. Сумніви в якості своєї роботи
16. Головний біль
17. Серцева слабкість
18. Болі в шлунку
Аналіз результатів тесту.
1-20 балів. Положення нормальне. Про всяк випадок перевірте себе протягом ще одного тижня, ваше суб’єктивне сприйняття «занадто багато» або «занадто мало» може виявитися несамокритичним.
! 21-40 балів. Поки ситуація не надто тривожна, але вже необхідно звернути увагу на пункти, що дали «+». Незабаром вони можуть перерости в серйозну загрозу.
!!41-60 балів. Загроза в наявності. Якщо в самий найближчий час ви не зробите рішучих кроків до зміни свого способу життя, то вас чекають, на жаль, великі неприємності.
!!! Понад 60 балів. Ваше здоров’я в серйозній небезпеці. Необхідно пункт за пунктом проаналізувати заповнену вами таблицю і негайно зайнятися своїм здоров’ям.

Павловська Л.О., практичний психолог КНП “Херсонська міська клінічна лікарня ім.Є.Є.Карабелеша”
член Української спілки психотерапевтів