Підготовка кукси нижньої кінцівки до протезування

Після ампутації нижньої кінцівки необхідно розпочати підготовку пацієнта та кукси до протезування. Пацієнт має бути активним учасником лікувального процесу, адже повноцінна кукса формується поступово, щоденними та систематичними вправами для опорно-рухового апарату. У перші дні після операції і в подальшому необхідно стежити за положенням кукси: при куксах гомілки не підкладати під коліно подушки, розташовувати ногу випрямленою в колінному суглобі; при куксі стегна розташовувати її в положенні приведення до здорової ноги. На стільці, кріслі-колясці при куксі гомілки ногу тримати прямою, підкладаючи під ногу дощечку або шину. Для профілактики контрактури стегна можна укладати пацієнта на бік з боку підлягаючої зберіганню ноги, а на бічну поверхню кукси укласти вантаж, наприклад, мішечок з піском. Обов’язково лежати на животі по декілька годин на добу при куксах стегна, щоб попередити малорухливість в кульшовому суглобі на стороні операції.
Щодня (багаторазово) потрібно виконувати дихальну гімнастику і загальнозміцнюючі фізичні вправи тулубом, руками та кінцівкою, що залишилась. Через декілька днів після ампутації стан пацієнта покращується і до загальнозміцнюючих вправ додаються вправи, що виконуються куксою. Для того, щоб в майбутньому пацієнт міг ходити, м’язи кукси стегна і гомілки мають бути досить сильними. Для цього застосовують додатково ізометрична напруга м’язів стегна і гомілки, згинання і розгинання кукси з опором, виконання вправ в кульшовому та колінному суглобах. Тренування м’язів кукси має певні труднощі через відсутність гомілки та стопи. Враховуючи це, застосовують вправи в уявному виконанні різних рухів відсутньою гомілкою і стопою. При цьому м’язи кукси наводяться в стан активних скорочень, що відповідають характеру «виконуваного руху». Уявні рухи є обов’язковим засобом розвитку сили м’язів кукси і їх необхідно виконувати впродовж дня через кожні 2 години тривалістю 10-15хв. Ця фантомно-імпульсна гімнастика повинна виконуватися впродовж усього життя ампутанта, щоб попередити атрофію. Вправи:
1. Лягти на живіт на рівній поверхні, звести ампутовану та здорову ноги разом. Підняти ампутовану ногу вгору як можна вище, злічити до 10, потім повільно опустити її вниз. При виконанні вправи необхідно стежити за тим, щоб нога не відхилялась вбік.
2. Лежачи на спині, на рівній поверхні, зігнути здорову ногу в коліні і впертися в поверхню стопою. Ампутовану ногу випрямити. Не згинаючи коліна, підняти ампутовану ногу до рівня коліна здорової ноги, затриматись в цьому положенні, злічити до 10. Опустити ногу, не згинаючи коліна.
3. Лягти на бік ампутованою ногою вгору. Підняти ампутовану ногу до кута 45-60 градусів, злічити до 10, потім повільно опустити її. При підйомі голова, тіло і друга нога повинні залишатися паралельним площині полу.
4. Лягти на бік ампутованою ногою донизу. Для опори поставити стопу навпроти стегна ампутованої ноги. Підняти ампутовану ногу строго вгору, не допускаючи відхилення вперед або назад, затриматись в цьому положенні, злічивши до 10. Повільно опустити ногу. У разі ампутації нижче коліна, ногу необхідно тримати прямо.
5. Вправа «місток». Лягти на спину, зігнути здорову ногу, руки покласти уздовж тулуба. Піднімати сідниці так, щоб була рівна лінія від плеча до стегон.
6. Вправа на тренування зовнішньої сторони стегон( можна виконувати через декілька днів після операції). Обернути стегна рушником і розтягувати їх в сторони, долаючи опір рушника.
7. Вправа на тренування внутрішньої сторони стегон. Покласти подушку між стегнами і рівномірно давити на неї обома ногами.
Після зняття швів з рани пацієнту потрібно проводити самомасаж кукси шляхом погладжування, розтирання, розминки, биття, поплескування по куксі. При гладкому загоєнні рани сам пацієнт пальцями рук здійснює розробку рухливості післяопераційного рубця за допомогою обережних, ніжних лінійних та кругоподібних рухів по поверхні кукси. Періодично впродовж дня самим пацієнтом проводиться безболісне постукування долонею по торцю кукси для стимуляції швидкого закриття кістково-мозкового каналу стегнової та великогомілкової кісток. Кілька разів на день при куксі гомілки пацієнт ходить на колінах по матрацу в ліжку. Сам пацієнт цілеспрямовано тренує опороспроможність кукси обережним вставанням торцем кукси на м’яку опору, наприклад, матрац.
Після зняття швів починають систематичне переривчасте бинтування кукси, поступово збільшуючи час бинтування до декількох годин на добу. Бинтування сприяє зменшенню набряку і наданню куксі постійної форми, яка потрібна для протезування сучасним протезом з повним контактом. Бинтування досягає своєї мети тільки тоді, коли після нього зовнішній тиск зменшується від дистального кінці до проксимального. Для бинтування використовується еластичні бинти шириною 10см. Тури бинта необхідно накладати тільки по діагоналі і ні в якому разі не по довжині чи ширині. Вирішальне значення мають перші тури бинта над кінцем кукси. Центр кукси необхідно сильно стиснути. При цьому бинт потрібно накладати так, щоб кінці п/о рани притискались один до одного, кінці п/о рани не можна розтягувати. Якщо пацієнт поскаржиться на біль, або пов’язка сповзла, відразу пов’язку треба замінити.
Починають навчання ходьбі на милицях на 2-3 день після операції.
Тож успіх протезування залежить не лише від вправності хірурга та загального стану пацієнта, а й від цілеспрямованої підготовки кукси до протезування – бажання пацієнта.


Лікар хірург поліклініки №2 Забара О.С.