Лихоманка у дітей: що потрібно знати?

 Підвищення температури тіла — один із перших і найчастіших проявів захворювань у дітей. Підвищена температура тіла і лихоманка у пацієнтів дитячого віку зазвичай є маніфестацією захворювання і найбільш вираженим, а в початковий період — єдиним клінічним симптомом.

Необхідно пам’ятати, що підвищення температури тіла і лихоманка — універсальні патофізіологічні реакції організму на різні чужорідні ушкоджуючі чинники. Їх біологічна доцільність полягає в активації компенсаторно-пристосувальних процесів, що посилюють імунну відповідь.         При помірному підвищенні температури тіла прискорюються важливі імунні реакції (фагоцитоз, хемотаксис лейкоцитів, утворення інтерферону). Також відбувається активація ферментних систем печінки, внаслідок чого підвищується її бар’єрна і детоксикаційна функції.

Доведено, що лихоманка уповільнює реплікацію деяких вірусів і розмноження окремих типів пневмококів, сприяє зниженню вмісту в плазмі крові вільного заліза, яке є чинником зростання грамнегативних бактерій та ін.

Таким чином, основною метою лікування дитини з лихоманкою, має бути поліпшення загального комфорту дитини, а не зосередження уваги на нормалізації її температури тіла.

Підвищення температури тіла у дитини не завжди потребує корекції. Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я та Національної програми щодо корекції лихоманки у дітей раннього віку з ГРВІ, антипіретики слід призначати:

• дітям віком >3 міс при температурі тіла >39,0 °С і/або дискомфорті, ломоті у м’язах, головному болю;
• дітям із фебрильними судомами в анамнезі при температурі тіла >38,0–38,5 °С;
• дітям, що страждають на тяжкі захворювання серця, легень, центральної нервової системи при температурі тіла >38,5 °С;
• дітям віком <3 міс при температурі тіла >38,0 °С

За ступенем підвищення розрізняють температуру тіла:

• субфебрильну (37,1 38,0°С);
• помірно фебрильну (38,1 39,0°С);
• високо фебрильну (39,1 41,0°С);
• гіперпіретичну (більше 41,0°С).

За клінічним перебігом доцільно виділяти два варіанти лихоманки: “рожеву”  та “бліду“.

Клінічні прояви «рожевої» і «блідої» лихоманки

Лікувальна тактика виведення дітей з «рожевої» лихоманки полягає в наступному:

1. Звільнення тіла від зайвого одягу, розкривання. Забезпечення доступу свіжого повітря, провітрювання приміщення.
2. Прийом достатньої кількості рідини (теплий чай, морс, відвари). Необхідну кількість рідини для дитини з лихоманкою визначають за формулою: обсяг = фізіологічна потреба + 10 мл/кг на кожен градус підвищення температури тіла.
3. Застосування методів фізичного охолодження тіла (обдування, обтирання прохолодною водою (з температурою тіла 24–28 °С), охолодження голови, холод на магістральні судини (шийні й пахвові)
4. Застосування антипіретиків (парацетамол у разовій дозі 10–15 мг/кг або ібупрофен у разовій дозі 5–10 мг/кг (для дітей віком ≥3 міс та масою тіла >5 кг).

Лікувальна тактика при «блідій» лихоманці у дітей полягає в наступному:

1. Антипіретики призначають вже при температурі тіла >38° С, а у дітей групи ризику — 37,5° С.
2. Судинорозширювальні препарати:

• папаверин, дротаверин  за призначенням лікаря

3. 3. Необхідний контроль температури тіла кожні 20–30 хв аж до її зниження до 37,5 °С.

Використання алкогольних обтирань заборонено, оскільки алкоголь добре абсорбується шкірою. Батьки повинні постійно проводити моніторинг активності дитини та рівень наводнення. Бажання поліпшити загальний комфорт дитини має бути збалансованим із бажанням знизити температуру тіла.

На цьому етапі розвитку медицини найбільш ефективними, безпечними і доступними як у більшості країн світу, так і в Україні препаратами для зниження температури тіла у дітей, є ібупрофен і парацетамол.

Ацетамінофен (Парацетамол)

Дози ацетамінофену від 10 до 15 мг / кг /дозу, які
отримуються кожних 4-6 годин, вважаються безпечними та ефективними. Як правило, початок антипіретичного ефекту становить 30-60 хвилин; приблизно 80% дітей відмічають зниження температури за цей час.

Гепатотоксичність через ацетамінофен найчастіше спостерігається при гострому передозуванні. Крім того, існує вірогідність виникнення гепатиту, пов’язаного з
ацетамінофеном, в умовах хронічного передозування. Найбільш часто повідомляється про дітей, які отримують збільшені дози (тобто > 15 мг / кг на дозу) або часте введення відповідних разових доз з інтервалом менше 4 годин, що призводить до вживання доз більше 90 мг / кг в день протягом декількох днів.

Ібупрофен

Дозування ібупрофену у клінічній практиці повинне бути 5-10 мг\кг\дозу з інтервалом введення не менше, ніж 6 годин.
Була висловлена стурбованість з приводу нефротоксичності ібупрофену. Таким чином,
слід проявляти обережність при використанні препарату у дітей зі зневодненням або з важкими супутніми захворюваннями.  У дітей зі зневодненням синтез простагландинів є важливим механізмом підтримки відповідного ниркового кровотоку. Використання ібупрофену або будь-якого НПЗП перешкоджає нирковим ефектам простагландинів, що зменшує нирковий кровообіг і потенційно прискорює або погіршує ниркову дисфункцію.

Отже, необхідно пам’ятати:

• Основною метою лікування дитини з лихоманкою, має бути поліпшення загального комфорту дитини (достатній питний режим, відмова від насильного годування, достатнє зволоження та повний доступ свіжого повітря), а не зосередження уваги на нормалізації температури тіла.
• Лихоманка – це не хвороба, а фізіологічний механізм, який має сприятливі наслідки для боротьби з інфекцією
• Використання алкогольних обтирань заборонено, оскільки алкоголь добре абсорбується шкірою
• Лише ДВА препарати використовуються для зниження рівня температури у дітей: Ацетамінофен – (Парацетамол) та Ібупрофен НЕ ЗАЛЕЖНО ВІД СТАДІЇ ЛИХОМАНКИ!!!
• Необхідно завжди чітко дотримуватись стандартних рівнів дозування ( в перерахунку доза на кг, не залежно від віку) та інтервалів між прийомом.

Сімейний лікар поліклініки №3  Колібабчук В.О.