АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ — інтермітуюче або постійне запалення слизової оболонки носа і його пазух, викликане причинно-значущим алергеном. Алергічний риніт  є одним з проявів полінозу (алергічне захворювання, що викликається пилком рослин і має чітку сезонність, збігається з періодами цвітіння різних рослин). Згідно з даними статистики, серед населення України 3–5% (≈1,8 млн людей) страждає цілорічним Алергічним ринітом  і ≈4–8% (2,7 млн) — полінозом. Доведено, що кожні 10 років поширеність  алергічного риніту,  як і інших алергічних захворювань, підвищується на 100%. Так, у США нові в ипадки захворювань  алергічним ринітом  щорічно реєструють у 40 млн осіб. Алергічний риніт  є причиною значних фінансових витрат — прямі витрати на його лікування в Європі становлять не менше 1,5 млрд євро на рік, непрямі витрати досягають у США 9,7 млрд дол. на рік, у Швеції — 2,7 млрд євро на рік. У багатьох випадках алергічний риніт  має ускладнення (поліноз, синусит, поліноз, бронхіальна астма).

Класифікація.

Клінічні симптоми алергічного риніту. характеризуються чотирма класичними назальними симптомами (можлива наявність лише декількох із перелічених): лоскотання в носі; нападопоподібне чихання; водянисті виділення з носа; закладеність носа. До назальних симптомів часто приєднуються очні симптоми (свербіж, сльозотеча, прояви кон’юнктивіту) і загальні — головний біль, зниження нюху, рідше — відчуття розпирання та болю в придаткових пазухах носа, у вусі, зниження слуху, зміна голосу, часті фаринготрахеїти, зниження уваги і працездатності. Характерний вигляд хворого, який розтирає кінчик носа долонею (симптом має назву «алергічний салют»). При огляді у пацієнтів часто виявляють класичні симптоми, такі як відкритий рот, темні кола під очима, що виникають через стаз у періорбітальних венах унаслідок постійно порушеного носового дихання («алергічні окуляри»), «шмигання» носом і почервоніння шкіри навколо крил носа. Тяжкість захворювання та ступінь клінічних проявів залежать від концентрації алергену і його структурної приналежності. Часто єдиною скаргою може бути закладеність носа, внаслідок чого виникають проблеми носоглотки і з’являються хропіння, отит, сухий кашель (переважно в ранкові години), носові кровотечі у дітей. Часто пацієнти з А.р. скаржаться на підвищену стомлюваність, головний біль, серцебиття та пітливість. Виділення з носа при А.р. переважно слизові. Характерними бувають ранкові напади закладеності та виділень із носа. Можливі також дисфункції слухової труби і синусит. При тяжкому перебігу у деяких хворих відзначається прихований бронхоспазм. У 30–70% пацієнтів з А.р. розвивається бронхіальна астма.

Лікування.

Згідно з сучасними рекомендаціями, лікування при АР призначають емпірично, за даними доказової медицини з урахуванням основних етіопатогенетичних ланок захворювання. Комплекс­на обґрунтована терапія як при інтермітуючому, так і при персистуючому риніті, потребує впливу на основні компоненти етіопатогенезу, насамперед впливу на алергени. З цією метою застосовують або елімінаційну іригаційну терапію на слизову оболонку, або специфічну імунотерапію причинними алергенами. Фактично специфічна імунотерапія певною мірою є етіотропним лікуванням. Набряк слизової оболонки потребує протинабрякового, алергічне запалення — протизапального, порушення реології секрету — відповідно мукоактивного впливу. Алергенспецифічна імунотерапія — сфера професійної діяльності лікарів-алергологів. Лікарі первинної ланки, отоларингологи можуть контролювати її проведення, стежити за станом здоров’я пацієнта і за наявності якихось динамічних змін повторно консультувати ся зі спеціалістом-алергологом.

Щодо інших симптомів, таких як набряк, запалення, порушення реології секрету, застосовують топічні кортикостероїди з доведеною ефективністю.

Основна мета лікування при АР — контроль симптомів алергічного запалення, досягнення такого стану пацієнта, при якому симптомів або немає, або вони не є обтяжливими, бажано при здоровій або майже здоровій слизовій оболонці. Головним фактором, що визначає ефективність терапії та прогноз захворювання, є адекватність призначеного лікування саме алергічного запалення, оскільки для нього характерне підвищення судинної проникності, утворення слизу, вазодилатація — тобто всі ті механізми, які призводять до набряку слизової оболонки та закладеності носа. Саме вони є точками найбільшого впливу топічних кортикостероїдів.

Тривалість застосування інтраназальних кортикостероїдів становить 1–2 міс при інтермітуючому та до 10–12 міс — при персистуючому перебігу АР. Мометазону фуроат довів свою ефективність і безпеку в плацебо-­контрольованих дослідженнях при тривалому застосуванні. Терапевтичний індекс, який відображає співвідношення ефективності та безпеки, є максимальним для мометазону фуроату, що дуже вигідно виділяє його порівняно з іншими молекулами для лікування пацієнтів з АР.

Лікуючи пацієнтів з АР, слід орієнтуватися на критерії ефективності та очікувані терапевтичні результати. До безпосередніх критеріїв ефективності відносять усунення/значне зменшення проявів АР — закладеності, виділень з носу, свербежу, чхання, відновлення функції нюху, покращення якості життя хворих. Відтермінований ефект полягає в тому, що адекватне лікування АР є превентивною мірою щодо запобігання трансформації АР у бронхіальну астму, що забезпечує тривале застосування топічних кортикостероїдів. Ще одним критерієм є недопущення розвитку нових захворювань/ускладнень (насамперед медикаментозного риніту). Іншою проблемою неконтрольованого АР є розвиток полісенсибілізації та розвитку алергії до лікарських засобів, часто — грибкові ураження.

Таким чином, адекватне лікування пацієнтів з АР забезпечує повний адекватний контроль над захворюванням і профілактику його трансформації у інші, тяжчі форми.

З приводу діагностики та лікування АР Ви можете звертатись до реєстратури поліклініки №1, за адресою м. Херсон, просп. Ушакова, 21, телефон для довідок (0552) 49 11 76

                                               Лікар- отоларинголог поліклініки №1
КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Карабелеша»
Бернікова-Блюммер Д.С.