Зовнішні отити – отомікози

Грибкове захворювання вух – отомікоз – обумовлено розвитком на стінках зовнішнього слухового проходу різного роду цвілевих грибів: aspergilius, дріжджеподібних грибів роду Candida та інші.
У ролі збудника отомікоза найчастіше виступають цвілеві гриби (aspergillus 65%). У 24% випадків збудником є дріжджеподібні гриби Candida. Можливо і змішане інфікування, проте всі ці різновиди збудників викликають отомікози лише за певних умов.
Ці умови можуть бути ендогенні та екзогенні.
Ендогенні: соматичні захворювання, що викликають загальне ослаблення організму, гіповітаміноз, порушення обмінних процесів.
Екзогенні: місцева і системна антибіотикотерапія, променева терапія, травми (при неправильному очищенні зовнішнього слухового проходу), купання у відкритих водоймах.
Залежно від локалізації отомікози розподіляються на грибковий (мікотичний) зовнішній отит і грибковий середній отит.

Отомікоз зовнішнього слухового проходу.
Основні скарги хворих є відчуття свербежу, болю, підвищена чутливість зовнішнього слухового проходу і вушної раковини, закладеність вуха, вушний шум.
Клінічні прояви мікотичних поразок зовнішнього слухового проходу різноманітні і особливо не відрізняються від зовнішніх отитів іншої етіології.
При грибковому зовнішньому отиті – зовнішній слуховий прохід звужений на всьому протязі, як в кістковому, так і в хрящової відділі, внаслідок інфільтрації шкіри.
При видаленні патологічного вмісту з зовнішнього слухового проходу стінки на всьому протязі гіперіміровані, але не так різко, як при зовнішніх отитах бактеріальної етіології. Барабанна перетинка не завжди добре доступна для огляду.
Особливості клінічної картини мікозів. При цвілевих мікозах мікотичні ураження локалізуються в основному в кістковій частині зовнішнього слухового проходу і на барабанній перетинці.
При ураженні аспергілезом є виражені реактивні зміни стінок зовнішнього слухового проходу і барабанної перетинки. Барабанна перетинка різко гіперіімірована і інфільтрована, розпізнавальні пункти не видно. Після зняття патологічного відокремлюваного при цвілевому мікозі барабанна перетинка кровоточить. Характерною особливістю цього виду мікозу є наявність своєрідного патологічного нальоту, колір якого залежить від забарвлення міцелію грибка. Він буває чорним при ураженні aspergillus niger, жовтувато – зеленим при інфікуванні грибком A. flavus, сірим – грибком Mucor.
Головною ознакою цвілевих отомікозів є патологічне виділення з зовнішнього слухового проходу, що має вигляд намоклого промокального паперу. Пліснявий мікотичний зовнішній отит мало впливає на слухову функцію.
Клінічні прояви отомікозу викликаного дріжджеподібними грибками роду Candida, різноманітні: зовнішній слуховий прохід широкий – на всій довжині покритий білуватим або жовто – білим нальотом, який легко знімається, є сирозное виділення. Після видалення патологічного секрету добре доступні для огляду всі стінки слухового проходу: шкіра на всій поверхні набрякла, гіперімірована, місцями мацерована. Процес часто переходить на вушну раковину і за вушну область. Зниження слуху буває також не значним.

Микотичні середні отити.
Збудниками мікозів середнього вуха є гриби роду: A. flavus, niger, candida, mucor і інші. Клінічна картина мікотичного ураження середнього вуха має ряд особливостей. До загальних особливостей клініки відносяться періодично виникаючі рясні виділення з вуха, чи не приємні відчуття повноти у слуховому проході, і різка закладеність вуха, інтенсивний шум у вусі. При аспергільозі і мукорозі середнього вуха хворих турбують болі в вусі. Характерною особливістю при грибковому ураженні середнього вуха є приєднання грибкового отиту.
Ознаками мікотичного ураження при середніх отитах може бути наявність кількох перфорацій барабанної перетинки, виділення з вуха залежить від виду гриба. При захворюваннях викликаних A. niger – патологічний секрет має вигляд казеозних мас, м’якої консистенції сірого кольору, іноді чорного кольору. При ураженні пліснявими грибками патологічний секрет має неприємний різкий запах. При мікозах середнього отиту, викликаних дріжджеподібними грибками роду Candida, виділення з вух рідші, білого кольору, часто схожі на сирні маси.

Особливості микотических поразок в дитячому віці.
У дітей переважає мікотичний середній отит, і при дослідженні переважають кандидозні ураження. Симптоматика і клініка отомікозів в дитячому віці має ряд характерних особливостей. У дитячому віці при мікозі як зовнішнього, так і середнього вуха, реактивні запальні процеси виражені сильніше, ніж у дорослих: відзначається велика кількість патологічних виділень, сильно виражена інфільтрація і гіперемія тканин, уражених мікозом.

Діагностика отомікозів.
Лабораторна діагностика:
– мікроскопічні дослідження матеріалу з вуха:
– посіви патологічних виділень на поживні середовища для отримання культури грибів та їх ідентифікації.
– імунологічні методи (реакція аглютинації і лейкоцитолізу).
Лікування отомікозов.
Хворим отомікозом здійснюється суворо індивідуальна місцева протигрибкова терапія з урахуванням загального стану організму, клінічної картини отомікозу і виду гриба збудника захворювання.
Принципи лікування:
1) Загальне лікування:
специфічні засоби (Екзіфін, орунгал, низорал, міконазол, леворин та інші)
2) Місцеве лікування.
(Екзіфін, кетоконазол, міконазол, клотримазол).
3) Фізіотерапія.
(УФО, лазеротерапія).
Застосовують місцеве промивання вуха 3-х% розчином борної кислоти, фурацеліну, вливання крапель 2-х% розчину саліцилового спирту, Нітрофунгін. Застосовується кандибіотик.
З мазей використовується мазь клотримазолу 1%, міконазол, тріокутан, тридерм, нистатинова мазь, 0,5% мазі мірамістину та інші.
Лікування отомікозів повинно проводитись під спостереження і контролем лікаря отоларинголога, потрібно серйозно ставитися до лікування отомікозів.
Лікування вважається закінченим при 3-х кратному негативному результаті дослідження, проведеного з інтервалом 5-7 днів.

Профілактика отомікозів.
Отомікоз легше попередити, ніж лікувати.
1) Не користуйтеся ватними паличками і іншими підручними засобами для проведення туалету вух.
2) Своєчасно займайтеся лікуванням захворювань, що сприяють розвитку отомікозу.
3) У басейні бережіть вушні раковини від попадання води, не користуйтеся навушниками-вкладишами.
4) Підвищуйте захисні сили організму, піклуйтеся про імунітет.
5) Не займайтеся самолікуванням.

Лікар отоларинголог,
КНЗ «ХМКЛ ім. Е.Е. Карабелеша»
полікілініки №1 М.П. Тринос