ВІЛ – одна з хвороб, що передається статевим шляхом

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), – національна проблема охорони здоров’я України.

За даними МОЗ України, в країні щороку реєструють близько 400 тис. нових випадків ІПСШ. Проблему ІПСШ не можна відокремлювати від епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні, оскільки статевий шлях передачі відіграє важливу роль у поширенні ВІЛ-інфекції.
Згідно з результатами епідеміологічних досліджень, поширеність ІПСШ серед населення України є нерівномірною. Чітко виділяють так звані уразливі групи, тобто частину населення, що відіграє провідну роль у динаміці епідемічного процесу (працівники комерційного сексу, чоловіки, що мають статеві відносини з чоловіками, споживачі ін’єкційних наркотиків:
• споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН) – люди, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом. Приналежність до цієї групи визначають на підставі даних анамнезу та результатів об’єктивного обстеження (сліди від ін’єкцій) та/чи відомостей про суб’єкта, наданих неурядовою організацією (НУО). Широке визначення включає як осіб, що ін’єкційно вводили наркотики експериментально або іноді продовжують їх вводити, так і осіб із тяжкою залежністю, які можуть вводити наркотики кілька разів на день. СІН можуть вживати легальні та нелегальні наркотики, стимулянти (наприклад кокаїн або амфетаміни), депресанти (героїн або бензодіазепіни) або інші речовини, такі як стероїди. Вони можуть вводити наркотики внутрішньом’язово або внутрішньовенно. (Загальна нарада щодо відповіді охорони здоров’я на профілактику та спостереження за ВІЛ/СНІДом у молодих людей. Досягаючи глобальної мети: доступ до послуг. Технічний звіт по нараді ВООЗ, Монтре, Швейцарія, 17-21 березня 2003 р.);
• працівники комерційного сексу (ПКС) – особи, що мають велику кількість статевих партнерів (більше 5 за останній місяць) та обмінюють секс на гроші або товари з метою заробити на життя цілком або частково (Мавров Г.І. та співавт., 2006). Приналежність до цієї групи визначають на підставі даних анамнезу та/чи відомостей про суб’єкта, наданих НУО. На регіональному семінарі ООН по боротьбі з ВІЛ/СНІДом – UNAIDS, що відбувся в Абіджані (Кот-д’Івуар) 21-24 березня 2000 р., було прийнято таке визначення: «Комерційний секс – будь-яка угода між двома і більше особами, в якому єдиною і кінцевою метою є статевий акт в обмін на матеріальну винагороду, для якої обов’язковими є попередні переговори щодо ціни». Комерційний секс варто відрізняти від шлюбного контракту, сексуального патронажу, угоди між коханцями, що включають подарунки або гроші, але не пов’язані з домовленістю щодо ціни статевого акту як такого, і не залежать лише від надання сексуальних послуг (Vandepitte J. та співавт., 2006);
• чоловіки, які мають статеві стосунки з чоловіками (ЧСЧ )– чоловіки, що мають епізоди статевих контактів з чоловіками. Приналежність до цієї групи визначають на підставі даних анамнезу та результатів об’єктивного обстеження та/чи відомостей про суб’єкта, наданих НУО. Термін охоплює не лише чоловіків, які ідентифікують себе як геї або гомосексуалісти і мають секс лише з іншими чоловіками, а й бісексуалів, транссексуалів і гетеросексуальних чоловіків, які можуть іноді мати секс з іншими чоловіками. Секс між чоловіками виникає за різних обставин. Він включає спектр типів сексуальної та гендерної приналежності людей у різних соціально-культурних контекстах. ЧСЧ часто є одруженими, особливо у випадку існування дискримінаційних законів або соціальної стигми щодо сексуальних стосунків між чоловіками. Секс між підлітками чоловічої статі розглядають як частину сексуальних експериментів. У місцях, де чоловіки тривалий час перебувають у суто чоловічому оточенні, наприклад тюрмах або школах-інтернатах, секс між чоловіками може бути звичайним явищем, незалежно від сексуальної приналежності, а також бути насильницьким. Варто зауважити, що група ЧСЧ не є окремою чи специфічною спільнотою. Термін «ЧСЧ» застосовують у контексті охорони здоров’я, зокрема профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію/СНІД, як такий, що описує сексуальну поведінку чоловіків, а не їх сексуальну орієнтацію чи самоідентифікацію (HIV and SEX BETWEEN MEN. Policy brief. UNAIDS, August 2006).
Ланкою, що пов’язує уразливі групи із загальним населенням, є проміжні групи, що мають статеві контакти з представниками ядерних груп (наприклад клієнти ПКС або статеві партнери СІН).
У кожній групі епідемічний процес має свої особливості, що можуть бути «загублені» під час аналізу епідемічної ситуації загалом. Без активного скринінгу, лікування та профілактики серед уразливих груп населення служби охорони здоров’я зможуть охопити лише невелику частину осіб, які заразилися ІПСШ.

У 2009 р. статевий шлях передачі ВІЛ становив 43,5%. Це зумовлює необхідність інтенсифікації заходів з діагностики та лікування ІПСШ в уразливих щодо ВІЛ групах населення для запобігання подальшому поширенню ВІЛ в Україні.

Стратегія наближення дерматовенерологічної допомоги до пацієнтів уразливих груп стикається з проблемою відсутності можливості обстеження в обладнаних лабораторіях під час проведення діагностики ІПСШ у таких осіб. Це потребує застосування простіших у виконанні, але достатньо чутливих і специфічних методів лабораторної діагностики ІПСШ. Таким вимогам відповідають швидкі тести: прості у використанні діагностичні набори, які дають змогу отримати результат дослідження упродовж кількох хвилин. Вони є альтернативою використанню класичних діагностичних тест-систем, оскільки не потребують наявності дорогого обладнання та висококваліфікованого персоналу. Принцип дії таких тестів заснований на тих самих імунологічних реакціях, застосуванні таких самих імунобіологічних продуктів, як і у разі використання добре відомих класичних тест-систем для ІФА. В різних країнах світу, зокрема і у високорозвинутих, такі тести давно й успішно застосовують, якщо потрібно швидко, вірогідно та, що важливо, з незначними економічними затратами одержати результат. Представники уразливих груп здебільшого негативно ставляться до діагностики та лікування в офіційних медичних закладах. З об’єктивних причин ефективність диспансерної роботи серед таких контингентів вкрай низька. У разі застосування класичних методів діагностики пацієнт одержує результат дослідження через кілька днів. У випадку обстеження осіб з уразливих груп немає впевненості, що після проведення діагностики пацієнти звернуться за результатом. При цьому вони залишатимуться джерелом інфікування ІПСШ і ВІЛ.

В Україні за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією проводять міжнародну наукову програму «Підтримка профілактики ВІЛ та СНІДу, лікування та догляд для найуразливіших верств населення в Україні». За участю МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІДу в Україні» в межах програми реалізують проект «Методологічний супровід організації лікування ІПСШ представників уразливих до ВІЛ груп населення», в якому бере участь ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» (ІДВНАМНУ). На базі ДУ ІДВНАМНУ в межах проекту створено Всеукраїнський координаційний центр з питань проведення скринінг-тестування та лікування ІПСШ у представників уразливих до ВІЛ груп населення.
Епідемічні відомості про неухильне поширення епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні в сучасних умовах зумовлюють необхідність розроблення нових підходів до ведення пацієнтів з ІПСШ. Як виняток, у представників уразливих до ВІЛ груп населення рекомендують:
• проведення діагностики ІПСШ за допомогою швидких тестів;
• за неможливості проведення діагностики – призначення лікування на підставі клінічної симптоматики захворювання;
• призначення одноразових схем лікування ІПСШ;
• призначення превентивного лікування на підставі анамнестичних даних.
Розроблено клінічну та лабораторну діагностику ІПСШ, зокрема сифілісу, гонореї, урогенітального хламідіозу, трихомонозу, генітального герпесу, кандидозу в групах, уразливих щодо зараження ВІЛ.

Кустова Т.Ю. лікар кабінету «Довіра» поліклініки № 2