«СИНДРОМ SHAKEN BABY» АБО «СИНДРОМ СТРУШЕНОЇ ДИТИНИ»

Дитячий рентгенолог J. Caffey ще в 1970х роках опублікував декілька статтей, в яких висловив припущення зв’язку хронічних субдуральних гематом та переломів трубчатих кісток у дітей та описав схожі травми у дитини, яку били ременем; а в 1974 році ввів термін «whiplash shaken infant syndrome», який зараз частіше називають «синдрoм shaken baby» або «синдром струшеної дитини» (ССД).

ССД – це травма голови або шиї дитини, яка трапляється при струсі новонародженого або немовляти. За статистикою, в світі щороку трапляється до 1400 зареєстрованних випадків ССД, 20% дітей з ССД помирають, більшість (69 %) на все життя залишаються інвалідами. Нажаль, багато випадків ССД не розслідуються або неправильно реєструються та залишаються неврахованими. Найчастіше причиною “трясіння” дитини є спроби батьків заспокоїти її при кольках та безперервному плачі, набагато рідше це може відбутися під час гри.

Механізм травми – голова дитини складає до 10-15% ваги її тіла (у дорослих 2-3%), несформовані кістки черепа та хребці, слабкість м’язів, зв’язок шиї обумовлюють високу рухливість голови у всіх напрямках, що призводить до підвищення ризику виникнення травми пов’язаної зі струшуванням. Великий субарахноїдальний простір, недостатня мієлінізація, відносно велика кількість рідини в речовині головного мозку дитини додатково підвищують ризик травми внаслідок прискорення-гальмування. (малюнок 1).

Для діагностики ССД використовують дані анамнезу, фізикального, лабораторного та інструментального обстеження. Симптомами “cиндрому струшеної дитини” можуть бути:

– поганий апетит;

– блідість, синюшний відтінок лиця;

– порушення дихання;

– загальна млявість, нервозність або загальмованість;

– нудoта і судoми.

Для ССД характерна наступна тріада: крововилив в головний мозок, набряк головного мозку та крововилив у сітківку ока.

Діагноз іноді ігнорується лікарями через неприпустимість думки щодо насильницьких дій по відношенню до малюка дорослими членами родини.

Завдання медичного працівника: виявити, пролікувати, записати, повідомити, попередити.

• Ретельно розпитати батьків (опікунів) про механізм виникнення ушкодження, з’ясувати, як дорослі пояснюють причину виникнення стану.
• Оглянути все тіло дитини на предмет виявлення можливих синців, здійснити оцінку рухової активності, характера крику, необхідно уважно придивитися — можливо дитина оберігає кінцівку, або реагує криком на зміну положення тіла, в разі необхідності провести додаткові обстеження — рентгенографію кісток, ультразвукове дослідження, огляд очного дна, направити на консультацію до суміжних спеціалістів.
• Провести диференційну діагностику з іншими захворюваннями та станами, виключити інші захворювання.
• Розпочати комплекс лікування та реабілітації;
• Повідоміти у службу в справах дітей;
• Правильно задокументувати факт стану, обставини виникнення в первинній медичній документації.
• Переконатися, що подальше перебування в родині не загрозливе для життя та здоров’я дитини та інших дітей;
• Організувати оцінку психічного здоров”я дорослих членів родини та психологічне консультування;
• Повторно оглянути дитину через кілька тижнів.
• Брати участь у соціальній підтримці родини.

Профілактика ССД включає:

• роз’яснювальну роботу з батьками щодо загрози ССД (необхідно, навчати дорослих, як заспокоїти дитину, методам боротьби зі стрессом).
• ефективну роботу патронажної медичної служби;
• тісний взаємозв’язок лікарів, поліції, служби в справах дітей, соціальної служби.

Враховуючи вищевказане, лікарі повинні бути уважними до ознак та симптомів травм голови та шиї у дітей раннього віку, що можуть бути пов’язані з ССД та проводити профілактичну роботу з батьками.

Миргород А.В.,лікар загальної практики-сімейний лікар ПМСД №2 п-ки№1