Що треба знати про правець: причини, симптоми, профілактика і лікування

Правець (tetanus) — тяжке інфекційне захворювання, поширене у багатьох країнах світу. Захворю¬вання відоме з давніх часів під різними назвами. Ще тоді звернули увагу на зв’язок між пораненнями і розвитком цього захворювання. Гіп¬пократ, у якого від правця помер син, описав його перебіг понад 2430 років тому. Тоді ж було помічено, що правець значно частіше виникає під час війни, проте пояснити це явище в той час не могли. Першим запідозрив заразне походження прав¬ця M.I. Пирогов. Лише через 18 ро¬ків, у 1883 p., H. Монастирський уперше у мазках, взятих з рани хво¬рого, виявив під мікроскопом мік¬роорганізми, а в 1884 p. італійці Карлє і Раттоне експериментальне мо¬дулювали це захворювання. 1884р. Ніколаєйер навів докази наявності збудника правця в грунті. С. Кітазато (1889) повідомив про одержання чистої культури мікроба.

Збудником правця є правцева па¬личка (Bac.tetani), яка належить до анаеробних мікробів. Тим не менше, з точки зору біології, патанатомічних змін чи клініки, вона не має нічого спільного з анаеробами, які спричи¬нюють газову гангрену.
Клінічна картина. Загальний пра¬вець починається з незначно вираже¬них продромальних явищ: слабкість, дратівливість, швидке настання вто¬ми, головний біль, пітливість, біль і незначне посмикування м’язів у ді¬лянці рани.

Після продромального періоду з’яв¬ляється перша грізна ознака захворю¬вання — ригідність м’язів. При вис¬хідному правці вона виникає спочат¬ку в м’язах поблизу рани, при низхі¬дному — захоплює жувальні м’язи (тризм — trismus). Вони не мають антагоністів, тому раніше судомно скорочуються. Хворий відчуває утруднення під час відкривання рота, короткотривалі судоми і біль у жуваль¬них м’язах (“замкнена щелепа”). Ознаки ці неухильно наростають.
Хворих турбують тягнучий біль і ригідність м’язів шиї, потилиці, спи¬ни, поперекової ділянки. Виникають утруднення під час ходьби, тяжкість у спині і поперековій ділянці. Іноді з’являються біль у животі і напружен¬ня м’язів передньої черевної стінки, що може бути причиною помилково¬го діагнозу гострої хірургічної пато¬логії органів черевної порожнини. У літературі описано випадки помилко¬вих оперативних втручань на органах черевної порожнини при правці.

Часто правець починається з пору¬шення ковтання і болю у горлі, що є підставою для направлення таких хво¬рих на консультацію до оториноларинголога.
У зв’язку зі скороченням мімічних м’язів обличчя хворого набуває харак¬терного вигляду — “сардонічна по¬смішка” (risus Sardonicus).
Згодом тонічні судоми охоплюють усі м’язи тулуба. Позаяк м’язи спини сильніші за м’язи передньої поверхні тулуба, під час їх скорочення хворий вигинається дугою, лежить на п’ятках і потилиці. Положення таке дістало назву опістотонусу — opisthotonus. Кінцівки в цей час зігнуті в ліктьових і кульшових суглобах.
Ригідність міжреберних м’язів різко обмежує дихальні рухи грудної кліт¬ки, яка стає малорухомою. Коли су¬домними скороченнями охоплюється діафрагма, може виникнути різке по¬рушення дихання аж до асфіксії. Су¬доми виникають під впливом наймен¬ших слухових чи зорових подразнень. Крапля води, що падає з крана, про¬мінь сонця, скрип ліжка — все це може спричинити їх появу. Спочатку судоми рідкі, але у разі прогресуван¬ня хвороби вони стають щораз часті¬шими і виникають уже спонтанно.

Тривалість незначних судом не пе¬ревищує 1 —2 с з інтервалами в кілька годин, середніх — 2—5 с з інтервала¬ми 10—15 хв.
Судоми супроводжуються сильним болем. Вони іноді такі сильні, що призводять до розриву м’язів і пере¬лому кісток.
Через тонічні скорочення м’язів промежини порушуються акти дефе¬кації і сечовиділення.
Притомність при правці збереже¬на, що робить стан хворого ще тяж¬чим. Знижується артеріальний тиск, з’являються тахікардія і аритмія, зменшується виділення сечі (олігурія).
Клінічна картина тяжкої форми низхідного правця наростає до 2— 3-го тижня. За сприятливого перебігу всі ці явища поступово затихають: ча¬стота і сила судом зменшуються, тем¬пература тіла знижується, зменшуєть¬ся тризм, поліпшується ковтання. Су¬домні скорочення м’язів зникають у такій послідовності, в якій з’явили¬ся: жувальні, мімічні м’язи, м’язи шиї, тулуба, кінцівок.
Профілактика правця. Профілак¬тичні заходи при правці діляться на неспецифічні і специфічні.
Неспецифічна профілактика прав¬ця полягає в проведенні своєчасної і повної хірургічної обробки рани, очи¬щенні її від сторонніх тіл, некротич¬них тканин, мікробів, згустків крові.
Первинну хірургічну обробку рани доповнюють уведенням антибіотиків.
Специфічна профілактика має за мету підвищити імунітет до правцево¬го токсину.
На відміну від інших інфекційних захворювань, після правця не вироб¬ляється специфічний імунітет. Про це свідчать численні спостереження над людьми, які повторно захворі¬ли на правець. Мабуть, та кількість тетаноспазміну, яка здатна спричи нити захворювання у людини, не має достатніх імунологічних власти¬востей.
Специфічна профілактика правця включає активну імунізацію незалеж¬но від одержання травми і активно-пасивну за підозри на захворювання на правець.
Активна імунізація здійснюється адсорбованою коклюшно-дифтерійно-правцевою (АКДП) і адсорбованою дифтерійно-правцевою вакцинами всім дітям віком до 1 року (1 -ша і 2-га ін’єкції з проміжками 6—8 тиж, 3-тя — через 4—6 міс), а також прав¬цевим анатоксином усьому населен¬ню, яке проживає в районах з показ¬никами захворюваності на правець 1 і більше на 100 000 населення, всім працівникам сільського господарства, будівельникам, робітникам і службов¬цям залізничного транспорту, водо¬провідних, асенізаційних і очисних споруд, торф’яних розробок і лісоза¬готівель, працівникам лабораторій, які працюють з правцевою культурою, робітникам віваріїв, спортсменам, допризовникам.
Правцевий анатоксин уводять по 0,5 мл (2 щеплення і 2 ревакцинації):
Від повноти активної імунізації за¬лежить подальша активно-пасивна імунізація у разі одержання травми (екстрена профілактика). Вона здійс¬нюється при всіх відкритих пошкод-женнях, опіках, відмороженнях, ган¬грені і некрозі тканин, укусах тварин, кримінальних абортах, пологах, які відбулися не в стаціонарі, абсцесах, проникаючих пораненнях органів трав¬лення, видаленні сторонніх тіл.
Активну імунізацію проводять прав¬цевим анатоксином і людським прав¬цевим імуноглобуліном, рідше — про¬типравцевою сироваткою.
Схема екстреної специфічної про¬філактики правця залежно від умов і ситуацій наводиться у спеціальній інструкції.
Прогноз при правці залежить від тривалості інкубаційного періоду (що він коротший, то тяжчий перебіг зах¬ворювання), клінічної форми правця, реактивності організму, своєчасної специфічної і неспецифічної профі¬лактики, повноти лікування.

Підготував лікар-хірург хірургічного відділення
поліклініки №2 КНП «ХМКЛ ім. Карабелеша»
Пустовойченко Святослав Михайлович