ОТОМІКОЗИ

Грибкове захворювання вух – отомікоз – обумовлене розвитком на стінках зовнішнього слухового проходу різного роду цвілевих грибів: aspergilius, дріжжеподібних грибів роду Candida та інші.

У ролі збудника отомікозу частіше виступають цвілеві гриби (aspergillus 65%). У 24% випадків збудником є ​​дріжжеподібні гриби Candida. Можливе і змішане інфікування, проте всі ці різновиди збудників викликають отомікози лише за певних умов.

Ці умови можуть бути ендогенні та екзогенні.

Ендогенні: соматичні захворювання, що викликають загальне послаблення організму, гіповітаміноз, порушення обмінних процесів.

Екзогенні: місцева і системна антибіотикотерапія, променева терапія, травми (при неправильному очищенні зовнішнього слухового проходу), купання у відкритих водоймах.

Залежно від локалізації отомікози підрозділяються на грибковий (мікотичний) зовнішній отит і грибковий середній отит.

ОТОМІКОЗ ЗОВНІШНЬОГО СЛУХОВОГО ПРОХОДУ.

Основні скарги хворих є відчуття свербежу, болю, підвищена чутливість зовнішнього слухового проходу і вушної раковини, закладеність вуха, вушний шум.

Клінічні прояви мікотичних уражень зовнішнього слухового проходу різноманітні і особливо не відрізняються від зовнішніх отитів іншої етіології.

При грибковому зовнішньому отиті – зовнішній слуховий прохід звужений на всьому протязі, як в кістковому, так і в хрящевому відділі, внаслідок інфільтрації шкіри.

При видаленні патологічного вмісту з зовнішнього слухового проходу стінки на всьому протязі гіперімірованні, але не так різко, як при зовнішніх отитах бактеріальної етіології. Барабанна перетинка не завжди добре доступна для огляду.

Особливості клінічної картини мікозів. При цвілевих мікозах мікотичні ураження локалізуються в основному в костній частини зовнішнього слухового проходу і на барабанній перетинці.

При ураженні аспергільозом є виражені реактивні зміни стінок зовнішнього слухового проходу і барабанної перетинки. Барабанна перетинка різко гіперіімована і інфільтрована, розпізнавальні пункти не видно. Після зняття патологічного виділення при цвілевому микозі барабанна перетинка кровоточить. Характерною особливістю цього виду мікозу є наявність своєрідного патологічного нальоту, колір якого залежить від забарвлення міцелію грибка. Він буває чорним при ураженні aspergillus niger, жовтувато – зеленим при інфікуванні грибком A. flavus, сірим – грибком Mucor.

Головною ознакою цвілевих отомікозів є патологічне виділення з зовнішнього слухового проходу, що має вигляд намоклого промокального паперу. Пліснявий микотичний зовнішній отит мало впливає на слухову функцію.

Клінічні прояви отомікозу викликаного дріжжеподібними грибками роду Candida, різноманітні: зовнішній слуховий прохід широкий – на всьому протязі покритий білуватим або жовто – білим нальотом, який легко знімається, є сирозне виділення. Після видалення патологічного секрету добре доступні для огляду всі стінки слухового проходу: шкіра на всьому протязі набрякла, гіперімованна, місцями мацерована. Процес часто переходить на вушну раковину і за вушну область. Зниження слуху буває також не значним.

 

МІКОТИЧНІ СЕРЕДНІ ОТИТИ.

Збудниками мікозів середнього вуха є гриби роду: A. flavus, niger, candida, mucor та інші. Клінічна картина мікотичного ураження середнього вуха має ряд особливостей. До загальних особливостей клініки відносяться  рясні виділення з вуха, що періодично з’являються,  чи не приємні відчуття повноти в слуховому проході, і різка закладеність вуха, інтенсивний шум у вусі. При аспергільозі і мукорозі середнього вуха хворих турбують болі в вусі. Характерною особливістю при грибковому ураженні середнього вуха є приєднання грибкового отиту.

Ознаками мікотичного ураження при середніх отитах може бути наявність кількох перфорацій барабанної перетинки, виділення з вуха залежить від виду гриба. При захворюваннях викликаних A. niger – патологічний секрет має вигляд казеозних мас, м’якої консистенції сірого кольору, іноді чорного кольору. При ураженні пліснявими грибками – патологічний секрет має неприємний різкий запах. При мікозах середнього отиту, викликаних дріжжеподібними грибками роду Candida, виділення з вух рідкі, білого кольору, часто схожі на сирні маси

 

ОСОБЛИВОСТІ МІКОТИЧНИХ УРАЖЕНЬ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ.

У дітей частіше проявляється мікотичний середній отит, і при дослідженні переважають кандидозні ураження. Симптоматика і клініка отомікозів в дитячому віці має ряд характерних особливостей. У дитячому віці при мікозі як зовнішнього, так і середнього вуха, реактивні запальні процеси виражені сильніше, ніж у дорослих: відзначається велика кількість патологічних виділень, сильно виражена інфільтрація і гіперемія тканини, уражених мікозом.

 

ДІАГНОСТИКА ОТОМІКОЗІВ.

Лабораторна діагностика:

– мікроскопічні дослідження матеріалу з вуха.

– посіви патологічнИХ виділень на поживні середовища для отримання культури грибів та їх ідентифікації.

– імунологічні методи (реакція аглютинації і лейкоцитолиза).

 

ЛІКУВАННЯ ОТОМІКОЗУ.

Хворим отомікозом проводиться  індивідуальна місцева протигрибкова терапія з урахуванням загального стану організму, клінічної картини отомікозу і виду гриба збудника захворювання.

Принципи лікування:

– загальне лікування:

специфічні засоби  (Екзифін, орунгал, нізорал, міконазол, леворин та інші)

– місцеве лікування. (Екзифін, кетоконазол, міконазол, клотримазол).

– фізіотерапія. (УФО, лазеротерапія).

Застосовують місцеве промивання вуха 3-х% розчином борної кислоти, фурацеліну, вливання крапель 2-х% розчину саліцилового спирту, Нітрофунгіну. Застосовується кандибіотик.

З мазей використовується мазь клотримазолу 1%, міконазол, тріокутан, тридерм, нистатинова мазь, 0,5% мазі мірамістину та інші.

Лікування отомікозів повинно проводитися під спостереженням і контролем лікаря отоларинголога, потрібно серйозно ставитися до лікування отомікозів.

Лікування вважається закінченим при 3-х кратному негативному результаті дослідження, проведеного з інтервалом 5-7 днів.

 

ПРОФІЛАКТИКА ОТОМІКОЗУ.

Отомікоз легше попередити, ніж лікувати.

– Не користуйтеся ватними паличками і іншими підручними засобами для проведення туалету вух.

– Своєчасно займайтеся лікуванням захворювань, що сприяють розвитку отомікозу.

– У басейні бережіть вушні раковини від попадання води, не користуйтеся навушниками-вкладишами.

– Підвищуйте захисні сили організму, піклуйтеся про імунітет.

– Не займайтеся самолікуванням.

 

Лікар отоларинголог Тринос М.П.