СКРИНІНГ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ НА ПЕРВИННІЙ ЛАНЦІ

Розлади психоемоційної сфери доволі часто зустрічаються у практиці лікарів первинної ланки. На сьогодні, за інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, у всьому світі близько 300 млн людей мають депресивні розлади (ДР). За даними різних епідеміологічних досліджень, приблизно у кожного п’ятого пацієнта при зверненні виявляють ДР. Українці страждають значно частіше, аніж жителі країн Європейського Союзу, причому більше схильні жінки. Враховуючи широке розповсюдження ДР, особливо серед пацієнтів, які страждають на хронічні соматичні захворювання, діагностика і лікування легких та помірних проявів цих розладів у багатьох країнах світу проводиться лікарями, які надають первинну медичну допомогу, а не лікарями-психіатрами. Серед пацієнтів, які звертаються за медичною допомогою до ЗОЗ, що надають первинну медичну допомогу, 17% мають ДР, який часто поєднується з соматичною патологією. Так, депресія зустрічається у 20% пацієнтів із ішемічною хворобою серця, у 30-50% пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, та 30-60% пацієнтів, які перенесли мозковий інсульт

Депресія – це розповсюджене психічне захворювання, для якого характерні стійка зневіра і втрата інтересу до того, що зазвичай приносить людям задоволення, супроводжувані нездатністю виконувати повсякденні справи протягом щонайменше 14 днів.

Классифікація. Розрізняють три форми депресії: легка, середня і важка (в залежності від кількості та вираженностів симптомів). Також, депресія може бути хронічною і епізодичною, з рецидивами.

Клініка. До основних симптомів відносять пригнічення, втрата інтересу, неможливість відчувати радість, зменшення життєвої енергії, пасивність, тривога, сонливість або безсоння, низька концентрації, втрата апетиту, низька самооцінка, відчуття провини чи відчаю, думки про самогубство.

Причини. Виділяють біологічні, психологічні та соціальні причини депресії. До біологічних відноситься зміна концентрації серотоніну, норадреналіну та допаміну у головному мозку у результаті порушення біохімічних процесів, що можуть мати спадковий характер. Психологічні причини – це особисті відносини з надмірною критикою та підвищеним рівнем конфліктності, а також різноманітні стресові ситуації (смерть близьких, втрата роботи, розлучення). До соціальних можна віднести – підвищений рівень стрессу, соціальну нестабільність, відсутність або недостатність довірчих контактів та емоційної підтримки. Також доведено, що тяжке захворювання з тривалим перебігом, інвалідизація та хронічна перевтома можуть стати фоном для розвитку ДР.

Скринінг на первинній ланці. Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 грудня 2014 року № 1003 УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) ТА ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ «ДЕПРЕСІЯ» лікарі первинної ланки мають проводити активний скринінг депресії серед пацієнтів групи ризику. До групи ризику можна віднести: наявність психічних та поведінкових розладів в особистому та/або – сімейному анамнезі; наявність епізодів депресії в анамнезі; наявність тяжких захворювань з хронічним перебігом; інвалідність; психоемоційне навантаження, втрата близької людини; втрата роботи тощо;
соціальна ізоляція та відсутність міжособистісних підтримуючих стосунків у сім’ї.

Для скринінгу рекомендують використовують два опитувальники: Опитувальник здоров’я пацієнта PHQ-2 (Patient Health Questionnaire) та PHQ-9. PHQ-2 містить 2 запитання : Чи часто у Вас був знижений настрій, туга або почуття безнадійності упродовж останнього місяця?  Чи часто Ви помічали відсутність інтересу або задоволення від речей, які зазвичай Вас цікавили або приносили Вам задоволення, упродовж останнього місяця? При позитивній відповіді хоча б на одне запитання PHQ-2 пацієнту пропонують відповісти на питання PHQ-9 (Таблиця 1) та підраховують бали. Результат оцінюють наступним чином – сума 0-4 депресія відсутня, 5-9 субклінічна депресія, 10-14 депресія помірної тяжкості, 15-19 депресія середньої тяжкості, 20-27 тяжка депресія. Підтверджуюча сума балів дозволяє поставити синдромальний діагноз депресії та визначити тяжкість її перебігу. Також, у пацієнтів з депресією за допомогою запитання «Чи часто упродовж останнього місяця Вас турбували думки про здійснення самогубства?» лікарю первинної ланки необхідно оцінити рівень ризику суїциду.

Таблиця 1. Опитувальник PHQ-9 (Додаток 1 до Наказу МОЗ №1003 від 25 грудня 2014 року)

У разі вперше виявленого депресивного синдрому легкого та помірного ступеню роз’яснення, консультування пацієнта, психотерапія та лікування препаратами першої лінії (селективні інгібітори зворотного захвату серотоніну) може бути призначене сімейним лікарем або лікарем терапевтом. За необхідності, пацієнт може бути направлений у ЗОЗ вищого рівня надання медичної допомоги. Пацієнти з депресією та високим ризиком суїциду направляються у спеціалізований стаціонар терміново.

Враховуючи все вищесказане сімейні лікарі та лікарі-терапевти повинні пам’ятати, що депресія – це розлад, який успішно й своєчасно можуть виявляти та лікувати на первинній ланці, а не тільки спеціалісти в області психічного здоров’я.

Миргород А.В., лікар загальної практики-сімейної медицини ПМСД №2 поліклініки №1