Лікування та реабілітація хворих з переломом променевої кістки у типовому місці.

Одне із поширених ушкоджень на передпліччі є  перелом променевої  кістки в типовому місці. Частіше така травма зустрічається у жінок, після менопаузи, більше половини подібних травм одержують саме вони. Це пов’язано зі  зниженням вмісту кальцію у кістках, і вони стають більш ламкими.

У 90% випадків причиною перелому є падіння на витягнуту руку. Типові супутні ушкодження: перелом шиловидного відростка ліктьової кістки, перелом човноподібної кістки і вивих півмісяцевої кістки, розриви променевозап’ястковіх  та променеволіктьових  зв’язок.

У більшості випадків спостерігається розгинальний тип цього перелому, або перелом Коллеса, при якому відламки утворюють кут, відкритий у тильну сторону. Рідше зустрічається згинальний перелом променевий кістки в типовому місці або перелом Сміта, зворотний перелому Коллеса.

При переломі променевої кістки в типовому місці, як правило, виникає її скорочення зі зсувом у перед голівки ліктьової кістки й підвивих у дистальному променеволіктьовому суглобі. Цей підвивих є головною причиною незадовільних функціональних результатів  у першу чергу  пронації та супінації.

Симптоми перелому променевий кістки у типовому місці.

Клінічними ознаками такого перелому є:  біль, набряк, штикоподібна деформація передпліччя.

Для уточнення діагнозу в обов’язковому порядку виконується рентгенографія променевозап’ясткового суглобу у двох проекціях.

Тяжкість перелому оцінюється відповідно до ступеню зсуву відламків, кількості уламків, наявності супутніх ушкоджень.

Переломи променя у дітей мають, дещо інший характер. Завдяки особливостям кісток у поєднанні з відносно товстим еластичним окістям перелом відбувається по типу «зелених гілок», коли відламки перебувають усередині неушкодженого окістя, через що їх зсув незначний або взагалі не спостерігається.

Переломи променя у літніх осіб можуть виникнути навіть при поштовхах невеликої сили й характеризуються безліччю дрібних уламків, а також більш тривалим строком консолідації.

При таких травмах не завжди можна застосувати єдино разову репозицію безпосередньо на місці травми.

Перша допомога при переломах променевий кістки.

Ушкоджена рука потребує спокою. Для цього потрібно зігнути її під прямим кутом у лікті, а кисть повернути долонею до себе та трохи зігнути пальці. Щоб зафіксувати руку в такому положенні ви можете використовувати дошку або щільний картон.

Такі імпровізовані шини накладаються на долонну та тильну поверхні передпліччя з обов’язковим фіксуванням ліктьового суглоба. Шину можна закріпити бинтом, рушником, сорочкою, шарфом або простирадлом. Не слід накладати пов’язку занадто туго, оскільки це може викликати збільшення набряку або оніміння пальців кисті. Потрібно просто за допомогою пов’язки зафіксувати травмовану частину в одному положенні.

Якщо вам не вдалося відразу звернутися до лікаря по допомогу, обкладіть шматочками льоду місце ушкодження або прикладіть холодний предмет з металу. Не прикладайте грілку або праску, оскільки це збільшує набряк. Якщо ж біль нестерпний, можете прийняти таблетку анальгіну.

Поки Вам не знімуть гіпс, який вам наклали в лікувальній установі, потрібно тримати руку на пов’язці. Намагайтеся під час сну переміщувати її в більш високе положення. Не можна занадто часто опускати руку донизу, оскільки біль і набряк від цього підсилюються.

Реабілітація хворих з наслідками травми променевої кістки в типовому місці.

Програма складається з трьох періодів:

1. Іммобілізаційного
2. Постіммобілізаційного
3. Відновного

У першому періоді призначають дієту багату на кальцій (тверди сири, нежирні сорти м’яса, печінка) та  вітаміни. Використовують наступні фізичні чинники:

1. Електричне поле УВЧ крізь гіпсову лонгету (знімає запалення, зменшує набряк).
2. Ультрафіолетове опромінення в суберітемних дозах (під цім впливом утворюється вітамін Д, який, як відомо, сприяє накопиченню кальцію в кістках).
3. Низькочастотне магнітне поле (поліпшує кровообіг та обмін речовин)
4. Масаж здорової кінцівки та ділянки комірця (рефлекторно впливає на травмовану кінцівку).
5. Лікувальну фізкультуру на вільні від іммобілізації суглоби, та контрлатеральну кінцівку (запобігає формуванню контрактур).

Після зняття гіпсової фіксації наступає другий період.

У цьому періоді застосовують:

1. Діадінамічні струми Бернара з хлористим кальцієм(створюємо депо кальцію в шкірі).
2. Ультразвук на травмоване передпліччя (поліпшує обмін речовин).
3. СМХ для зменшення набряку (профілактика синдрому Зудека).
4. Масаж хворої кінцівки та комірцевої зони.
5. ЛФК (реституція пошкоджених функцій, а також повернення до працездатності та соціальної адаптації).

 Відновний період

Лікувальна фізкультура є дієвим заходом повернення втрачених функцій. Для цього слід виконувати наступне:

1. Підняття плечей вгору та їх опускання до низу.
2. З опорою на стіл: розгинання кисті, підйом передпліччя, обертання звислої до низу долонею, стискання пальців у замок.
3. Кругові обертання. Для цього руки потрібно зігнути в ліктях і провертати їх у різні сторони. Аналогічно виконуються й обертання в плечовому суглобі, тільки кінцівки в цьому випадку повинні бути не зігнутими.
4. Підйом рук у сторони й угору над головою, потім підйом рук перед собою та знову вгору.
5. Вправа «поправляємо зачіску». Руку, зігнуту в лікті необхідно обертати, торкаючись голови за годинниковою стрілкою й назад.
6. Хлопки перед собою та за спиною.
7. Обертання кистю, яку спочатку можна притримувати здоровішою кінцівкою.
8. Розтягування пальців. Для цього кожний з них потрібно як би посадити на шпагат.
9. Вправи у воді. Для цього потрібно наповнити миску, помістити туди руку, намагаючись згинати та розгинати в ній кінцівку. Можна стискати й розтискати там долоні.
10. Ще одна діюча вправа за допомогою миски з водою – це підняття з її дна дрібних предметів, наприклад, монет або ґудзиків.

Варто відзначити, що залежно від стадії реабілітації, вправи обов’язково повинні різнитися. Слід підбирати їх за принципом – від простого до складного, поступово збільшуючи навантаження:

• для початку можно просто рухати пальцями, згинати руку у променевому суглобі, вільно нею бовтати;

– потім слід сконцентрувати основні зусилля для відновлення функцій пальців і кисті.

На заключному етапі навантаження повинно рівномірно розподілятися на всю кінцівку, з акцентом на міжфолангові суглоби.

Робота з м’язами буде сприяти циркуляції крові у хворій кінцівки, поліпшенню метаболізму та насичення тканин киснем. Швидше зійде набряк, гематоми будуть краще розсмоктуватися, поменшає відчуття болю.

Строки реабілітаційних заходів коливаються, і залежать від характеру отриманої травми, а також від швидкості відновлення. Деяким пацієнтам буває досить кількох місяців, для повного повернення до нормальної життєдіяльності, а деяким може знадобитися тривале лікування на півроку та навіть більше.

Лікар ЛФК та фізіотерапії  Поліклініки №2 Гриняк О.О.