Специфічні захворювання ЛОР-органів

До специфічних захворювань включено: туберкульоз, сифіліс, хворобу Вегенера, склерому. Ці захворювання об’єднанні одним загальним процесом – утворення гранульом.

   Туберкульоз ЛОР-органів

Захворювання викликається мікобактеріями туберкульозу: бацила Коха що потрапляє в організм через верхні дихальні шляхи, рідше через слизові оболонки і пошкоджену шкіру.

Ураження ВДШ частіше буває вторинним.  Розрізняють дві форми – інфільтрат і виразка.

Туберкульозна виразка неправильної форми, не глибока на дні її бліда грануляційна  тканина .

   Туберкульоз носу

Частіше локалізується в передніх відділах носу, спостерігаються рясні виділення з носа, закладеність, утворення кірок. При розпаді інфільтратів йде утворення виразок, гнійні виділення з домішками крові. При риноскопії – виразки визначаються як дефект слизової оболонки, на дні грануляції.

Діагностика – наявність у хворого tbc. Ураження легень, гортані, суглобів. Необхідно диференціювати з  сифілітичними ураженнями носу коли патологічний процес охоплює кістковий відділ носу. Треба звертати увагу на стан легень, як місце первинної локалізації, мікроскопічне дослідження грануляцій.

   Туберкульоз гортані

Інфікування відбувається при відкашлюванні мокроти, що потрапляє до слизової оболонки гортані та проникає в під сльозовий шар, уражаються зазвичай задні відділи гортані і прилеглі ділянки голосових складок. На сльозовій  утворюється туберкульома з виразкою. Характерні скарги на біль при ковтанні, голосова функція порушується при ураженні голосових та вестибулярних складок. При утворенні інфільтратів в підголосовому просторі спостерігається порушення дихання. При розпаді інфільтратів утворюється глибокі виразки tbc процес в гортані у хворого з легеневим tbc протікає значно важче, ніж при інший локалізації основного вогнища.

Діагностика для tbc ларингіту характерне одностороннє ураження голосової складки. При необхідності виконується біопсія.

Лікування загальне та місцеве. Основою місцевого лікування є припікання інфільтратів і виразок різними кислотами (80% молочна кислота) застосовують 10-20% мазь з пірогалової кислотою, опромінення слизової оболонки кварцом, часті полоскання ротоглотки теплим відваром ромашки, змазування виразкових поверхонь маззю з анестезином.

Виникає при гематогенному дисемінованому туберкульозі легень. При ураженні барабанної перетинки виникають осередки у вигляді горбків розпад яких веде у подальшому до утворення множинних перфорації, виділення з вуха з різким гнильним запахом, карієс кістки, зниженням слуху, симптоми парезу лицьового нерву.

Лікування при наявності каріозно – грануляційного процесу у вусі виконується загальнопорожнение санцуюча операція на вусі. На фоні загального протитуберкульозного лікування прогноз при  tbc ураженні вдш та вуха сприятливим.

 

Сифіліс

При сіфілісі уражаються всі тканини та органи. Зараження відбувається в результаті проникнення блідої трипонеми через мікроскопичні пошкодження слизових оболонок і шкіри.

Сифіліс носа буває у вигляді твердого шанкр вторинних і третинних проявів. Твердий шанкр може локалізуватися біля входу в ніс, та його крилах, шкіряна частина слизової перегородки – гладка безболісна ерозія з сальним дном. Вторинний сифіліс носа виявляється у вигляді еритеми і папул. При розпаді папул – сідловій секрет. Поява у новонароджених та дітей раннього віку наполегливою нежиттю, що супроводжується густим виділенням мають тенденцію до утворення кірок. Повинно викликати підозру на вроджений сифіліс. При третинному сифілісі відбувається некроз кісткової тканини з больовим синдромом, ніс набуває сідловидну форму.

Сифіліс глотки та гортані

Специфічний процес у піднебному мигдалику відрізняється від банальної ангіни, нормальною t відсутністю хворобливості при ковтанні. У гортані вторинна стадія проявляється у вигляді еритеми, папули – сірувато білі, висипання округлої форми. Проводиться диференціація з ангіною, туберкульозом, лейкоплакією.

Сифіліс вуха

Розрізняють вроджену і придбану форми. При вродженій формі ураження вуха виявляють у віці 10-12 років і проявляється тирадою Гетчинсона 1. Особлива форма зубів. 2. Паренхіматозний кератит. 3. Двобічна нейросенсорна приглухуватість. Кохловистібюлярні розлади мають схожість при хворобі Меньєра.

Прогоноз– сифіліс виліковується але в пізніх стадіях можливі стійкі порушення слуху, головного мозку.

Склерома – хронічне інфекційне захворювання вдш, у вигляді обмежених або дифузних інфільтратів слизової оболонки, на місці яких формується рубцева тканина, що призводить до звуження різних відділів дихальних шляхів.  Ендемічне захворювання найбільш поширене в Західній Білорусії, Польщі, італії, Нимеччині. Найбільш часта локалізація передній відділ носа, область хоан, підголосовий простір гортані біфуркація трахеї і бронхів. Захворювання розвивається повільно з самого початку приймаючи хронічний перебіг, без болю, склеромні інфільтрати розташовуються симетрично, та рубцюються.

Діагностика – відповідні анамнестичні дані епіданамнез; постановка серологічної реакції Борде – Жангу; гістологічне дослідження інфільтрату, де виявляються бацила  Волковича – фріша.

Лікування  консультативне і хірургічне. Прогноз в початковій стадії сприятливий, при ураженні трахеї і бронхів вапским.

Гранульоматоз Вегенера – системний некротичний гранульоматозний  васкуліс переважним ураженням вдш і залученням вісцеральних органів (частини легень і нирок) в виникненні захворювання важлива роль хронічної інфекції (вірусів, золотистого стафілококу. При хворобі Вегенера є своєрідне ураження судин дрібного калібру, гранульозні вузлики, що охоплюють судини зразок муфт. На ранній стадії хвороби утворюються буро – коричневі гнійно – кров’янисті кірки на слизовій оболонці носа, в зоні перегородки носа виникає перфорація; в процес залучається навколо носові пазухи, в результаті утворюється єдина порожнина.

Прогресування процесу може призвести до появи виразково – некротичних змін сльозових оболонок глотки, гортані, трахеї. Поразка середнього вуха ускладняються парезом або паралічем лицьового нерву. Розгорнуті симптоми хвороби нерідко виявляються від декількох місяців до кількох років. Залучення легень і нирок у 80%  випадків. У постановці діагнозу важливе значення має морфологічне дослідження.

Лікування  – цитостатики в поєднанні з глюкокортикостероїдами.

 

Лор – лікар поліклініки №2             Ковба Т.В.