Радимо лікувати хронічний тонзиліт

Записатися на прийом з приводу лікування і профілактики хронічного тонзиліту, промивання піднебінних мигдаликів на апараті тонзилор можна в КНП Херсонська міська лікарня ім.Є.Є.Карабелеша поліклініка N1 за тел. реєстратури 49-11-76 або 49-41-16, каб.70, 71, 72.

Хронічний тонзиліт є захворюванням інфекційно-алергічного характеру з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції піднебінних мигдаликів, що морфологічно виражається альтерацією, ексудацією та проліферацією.
За даними різних авторів, від 2 до 15 відсотків усього населення хворіє на хронічний тонзиліт, в Україні цей показник сягає 1260 на 10 тис. населення. Розглядаючи проблему хронічного тонзиліту, необхідно зупинитись на деяких аспектах анатомії та фізіології лімфаденоїдного глоткового кільця, складові елементи якого є субстратом для хронічного тонзиліту.
Мигдалики, як лімфоїдні утворення, відносяться до імунокомпетентних органів і належать до MALТ системи (з англ. лімфоїдна тканина, асоційована із слизовою оболонкою). Вони є частиною єдиного лімфоепітеліального апарату, до складу якого, поряд з лімфоглотковим кільцем Вальдейєра-Пирогова, входять солітарні або групові скупчення лімфоїдних фолікулів у слизовій оболонці дихальної, травної та сечостатевої систем і разом із селезінкою, лімфовузлами та лімфатичними судинами належать до вторинних, або периферичних, органів імунної системи.
Функція формування імунітету – це процес постійної взаємодії лімфоїдної тканини і вмісту лакун мигдаликів (детрит із елементами чужорідного білка, часто гнійний, токсини, як результат діяльності патогенної флори, самі мікроорганізми, змертвілі епітеліальні клітини із стінок лакун, аліментарні частини та ін.). Вміст лакун періодично видаляється із їх просвіту у вигляді «пробок» із неприємним запахом. Цей процес є фізіологічним і знаходиться під контролем організму, а його захист здійснюється потужним комплексом імуногомеостатичних механізмів, які реалізуються локально. Такий баланс між життєдіяльністю активної патогенної флори і захисними можливостями організму може порушуватись під впливом різноманітних причин, внаслідок чого розвивається різний за інтенсивністю запальний процес. Таким чином розвивається хронічний тонзиліт.
Хронічний тонзиліт може бути специфічним та неспецифічним. Специфічний хронічний тонзиліт являє собою ураження мигдаликів інфекційними гранульомами (туберкульозом, сифілісом, склеромою) і є сферою інтересу відповідних спеціалістів. Хронічний неспецифічний тонзиліт є захворюванням інфекційно-алергічного характеру з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції мигдалика, що морфологічно виражається одночасними процесами альтерації, ексудації та проліферації.
Серед поширених ускладнень є захворювання, що виникають на тлі хронічного. Отже виділяють:
1.Патології шкіри алергічної етіології – псоріаз, нейродерміт та ін., лікування яких вимагає ліквідувати хронічне вогнище інфекції. Тому в деяких випадках позбавитися дерматозу допомагає видалення мигдалин (тонзилектомія). Такий захід знижує аллергізацію та руйнує зв’язок запального процесу з центральною нервовою системою.
2. Захворювання, у яких відбуваються зміни у сполучній тканині та уражаються судини. Тут маються на увазі різні типи колагенозів, наприклад, склеродермія, вузликовий періартеріїт та інші. Взаємозв’язок хронічного тонзиліту з колагеновими хворобами можна знайти при виявленні антигенів.
Очні хвороби, що відбивають сильну інтоксикацію. Пацієнти, що мають запалені мигдалики, нерідко страждають на близорукість
3. Неспецифічні ураження органів дихання.
4.Захворювання з боку серцево-судинної системи – синдром Рейно, синдром Меньєра та інші ознаки церебральної ангіодистрофії, які разом із судинною недостатністю головного мозку призводять до невротичних розладів. Клінічна картина таких станів проявляється у підвищеній стомлюваності та загальному нездужання пацієнта.
Хворі на хронічний тонзиліт можуть страждати на ожиріння. Протилежні прояви – це поганий апетит та порушення терморегуляції, зокрема підвищене потовиділення (інакше гіпергідроз).
Серйозність описаних захворювань говорить про необхідність лікування хронічного тонзиліту.

Бернікова-Блюммер Д.С., лікар-отоларинголог профілактичного відділення поліклініки №1