Ротонос Алла: постковідний синдром і реабілітація пацієнта

У жовтні 2021 року ВООЗ визначила постковідний синдром як стан після COVID-19,

що виникає у людей із ймовірно або підтверджено перенесеною інфекцією SARS-CoV-2, який зазвичай проявляється через 3 місяці від початку COVID-19 симптомами, які неможливо пояснити іншими причинами, та триває щонайменше 2 місяці. Збудник при цьому не виявляється.

Спостерігають у приблизно 20 відсотків людей, що перехворіли на COVID-19.

Найбільш поширеними ознаками та симптомами, що залишаються навіть після одужання, є:

• Відчуття втоми. Часто пацієнтам з певними симптомами COVID-19 слід проходити терапію в лікарнях у відділеннях інтенсивної терапії за допомогою механічних засобів (напр. апаратів штучного дихання). Це може стати причиною синдрому хронічної втоми у людей, які одужали від SARS. Варто зазначити, що цей синдром є комплексом розладів, що характеризується надзвичайною втомою, яка посилюється під час фізичної або розумової активності та не проходить навіть під час відпочинку.
• Задишка або кашель. Пневмонія, викликана COVID-19, може спричинювати тривале пошкодження маленьких повітряних мішечків (альвеол) у легенях. Рубцева тканина, що утворюється у результаті цього, призводить до тривалих проблем із диханням.
• Біль у суглобах. Є одним із найбільш частих проявів постковідного синдрому.
• Біль у животі. Дані певних досліджень захворюваності на SARS свідчать, що коронавірус має властивість вражати шлунково-кишковий тракт, а також має вплив на клітини печінки – гепатоцити.

• Біль у м’язах та головний біль. Один із найпоширеніших симптомів постковідного синдрому.

• Втрата запаху та смаку. Є одним із перших та найбільш яскравих симптомів коронавірусної інфекції. Аносмія (втрата нюху) та агевзія (втрата смаку) спостерігалася в 59% пацієнтів на початку захворювання, у 28% на 30-й і у 23% на 60-й день.

Також виділяють доволі серйозні довгострокові ускладнення, особливо у пацієнтів із тяжкою формою COVID-19, які були госпіталізовані (переважно це літні особи з супутніми захворюваннями):

1. Мультисистемний запальний синдром у дітей та дорослих. Цей синдром проявляється лихоманкою, підвищенням маркерів запалення в крові, поліорганною дисфункцією. Можуть виникнути серцево-судинні (аневризма коронарної артерії) та неврологічні (головний біль, енцефалопатія, інсульт, судоми) ускладнення.
2. Тромбоемболічні явища у великих судинах, мікросудинний тромбоз
3. Довгострокові наслідки можуть включати підвищення кардіометаболізму, тобто збільшення потреби клітин серця в кисню, появу фіброзу міокарда або його рубцювання (симптоми: аритмія, тахікардія та вегетативна дисфункція).
4. Нейропсихічні зміни

Постійні відхилення можуть включати втому, головний біль, біль у м’язах, порушення роботи вегетативної нервової системи та когнітивні порушення («туман мозку»).

Тривога, депресія, порушення сну та посттравматичний стресовий ста

Враховуючи постковідні симптоми розроблено комплексне лабораторне дослідження, яке дозволить оцінити стан організму після перенесеного COVID-19 та визначити найбільш уражені органи та системи організму. Вчасно застосовані після отримання результатів аналізів терапевтичні заходи можуть дозволити вам поліпшити якість життя після COVID-19.

Такі показники: Аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, глікований гемоглобін, С-реактивний білок (кількісний), D-димери, загальний аналіз крові з диференційованим підрахунком лейкоцитів.

У зв’язку з цим важлива реабілітація пацієнта. В Україні діє Протокол надання реабілітаційної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою (COVID-19) та реконвалесцентам, затверджений наказом МОЗ від 20.04.2021 № 771.

Основні види реабілітації

1. Легенева реабілітація. У межах легеневої реабілітації спочатку застосовують вправи низької, зокрема з пацієнтами, яким потрібна киснева терапія. Повсякчас стежте за частотою серцевих скорочень, пульсоксиметрією, артеріальним тиском тощо. Формат легеневої реабілітації може передбачати і амбулаторні умови, і умови стаціонару, і дистанційний формат. Тривалість стаціонарних програм — від 6 до 9 тижнів.
2. Кардіологічна реабілітація. відмова від шкідливих звичок/способу життя, ліквідація чинників ризику, психосоціальна стабільність. Одним з кардіологічних захворювань, на особливості реабілітації після якого варто звернути увагу, є постковідний міокардит. Після нього пацієнту рекомендовано не повертатися до фізичних навантажень упродовж 3—6 місяців. Тривалість цього періоду залежить від клінічного перебігу, тривалості захворювання, функціонування лівого шлуночка на початковому та кінцевому етапі запалення за даними МРТ серця.
3. Психологічна реабілітація. ефективна комунікація, соціальні контакти, зокрема й дистанційно. Пацієнтам з помірними або важкими симптомами рекомендуйте отримати направлення на консультацію до психолога та пройти травмоорієнтовану когнітивно-поведінкову терапію.
4. Реабілітація опорно-рухового апарату.

Перш ніж складати відповідний план реабілітації, парадьте пацієнтам, які перехворіли на COVID-19, пройти функціональне оцінювання. Воно дасть змогу визначити можливі порушення опорно-рухового апарату. Пацієнт може проходити фізичну реабілітацію: у стаціонарі, в амбулаторних умовах, вдома завдяки телемедичним засобам. Для пацієнтів, яких госпіталізували у відділення інтенсивної терапії, план реабілітації розроблює мультидисциплінарна команда.

5. Неврологічна реабілітація. Коли розроблятимете програму реабілітації, врахуйте, що впацієнтів після COVID-19 можуть порушуватися функції печінки, нирок, шкіри й ендокринних залоз — як окремо, так і разом. Щоб усунути неврологічні симптоми легкого та середнього ступенів тяжкості, іноді потрібне лише мінімальне втручання медиків. Тоді як пацієнти, у яких спостерігають помірні чи важкі симптоми, потребують ребілітації в стаціонарі. Науковці та ВООЗ лише розпочинають масштабні дослідження віддалених наслідків COVID-19, тож і перелік реабілітаційних заходів за постковідного синдрому буде розширюватися.

Сімейний лікар відділення ПМД №4 поліклініки № 2          Ротонос Алла Анатоліївна