Подагра – “хвороба королів та геніїв»

Подагра – хронічне захворювання, пов`язане з нагромадженням у крові сечової кислоти і наступним відкладенням у тканинах мікрокристалів її натрієвої солі (уратів), що клінічно проявляється ре­цидивами гострого артриту та утворенням подагричних вузлів – тофусів. Подагра є найбільш відомим і поширеним захворюванням з групи дрібнокристаліічних артритів, для яких характерно випадіння кристалів у синовіальну рідину, іпрегнацію ними суглобових і позасуглобових структур, розвиток реактивних синовіїтів.

З давніх -давен подагру називали «хворобою королів» і навіть вважали ознакою геніальності. Подагрою хворіли дуже багато відомих людей, що залишили слід в світовій історії. Це були: Іссак Нюьтон, Чарльз Дарвін, Леонардо да Вінчі, Олександр Македонський. Відносно недавно стало відомо, що сечова кислота за структурою схожа з кофеїном і стимулює розумову діяльність. У людей з видатними розумовими здібностями відзначається підвищений рівень сечової кислоти, навіть якщо вони не страждають на подагру. Таким чином, всі пацієнти з діагнозом подагра мають шанс стати в чомусь  геніальними.

Термін “подагра” (від грецьких “podos” i “agra”) означає “пастка для стопи”. В XVII ст. Th.Sydenham вперше достатньо повно описав клінічні прояви недуги.

На подагру страждають переважно чоловіки (95%) у віці старше 40 років. Подібна закономірність зумовлена особливостями гормонального статусу і різним станом пуринового обміну. Жінки хворіють на подагру тільки в постменопаузі.

Головною біохімічною ознакою подагри є гіперурикемія – підвищення концентрації сечової кислоти в крові. Джерелом утворення сечової кислоти в організмі є пуринові з`єднання, що поступають з їжею, а також ті, що утворюються в організмі у процесі обміну нуклеотидів.

Гіперурікемія може бути наслідком ряду причин: над­мірного утворення уратів; недостатнього виведення їх нирками; результатом того чи іншого (змішаний тип).

Підвищене утворення сечової кислоти відбувається при над­мірному введенні пуринів з їжею, збільшеному синтезі пуринів, по­силеному катаболізмі нуклеотидів, поєднанні цих факторів. Механізм біосинтезу пуринів може пошкоджуватися на будь-якому рівні в ланцюгу ферментативних реакцій. Появі прихованих, генетично зумовлених ферментативних ефектів сприяють екзогенні фактори: переїдання, надмірне вживання продуктів, що містять пуринові основи, зловживання алкоголем, переохолодження тощо. Має значення висока калорійність їжі в поєданні з низькою фізичною активністю.

Фактори, що сприяють гіперурикемії (за Дж. Скотт, 1990):

– фактори, що зумовлюють підвищене утворення сечової кислоти: специфічні ферментні дефекти, зниження активності гіпоксантин-гуанін-фосфорибозил трансферази, підвищення активності фосфорибозил-пірофосфат-синтетази, посилення обміну нуклеопротеїнів, характер харчування;

– фактори, що сприяють сповільненню виведення сечової кислоти: порушення функції нирок і зменшення об`єму позаклітинної рідини, голодування і нагромадження кетонових з`єднань, артеріальна гіпертензія, мікседема тощо;

– Інші чинники ризику: раса, стать, вік, порушення ліпідного обміну, алкоголь.

Клінічна картина подагри дуже характерна. Приступ звичайно починається вночі або рано вранці і супроводжується сильним болем в зазначеному суглобі, припухлістю і почервонінням. Больовий синдром постійний протягом доби, біль не припиняється в спокої, посилюється вночі, при найменшому русі, легкому дотику. Пацієнт не може рухатися через болі. Перший напад може тривати від кількох годин до кількох діб. Захворювання протікає хвилеподібно. Напад подагри може бути спровокований фізичним навантаженням, травмою, стресами, порушенням дієти, голодуванням.

Найчастіше доводиться стикатися з гіперурикемією  у людей, які ніколи не переносили нападів гострого артриту. Це безсимптомна гіперурикемія- клінічний синдром, що в більшості випадків, є частиною метаболічного синдрому, який проявляється ожирінням, цукровим діабетом 2 типу, підвищенням рівня холестерину в крові, атеросклерозом судин, ішемічною хворобою серця.

Діагностика подагри: характерне підвищення сечової кислоти в сироватці крові, синовіальна рідина містить кристали урату натрію. При гістологічному дослідженні тофусів виявляють кристали сечової кислоти.

Лікування подагри включає: зниження маси тіла, дієта з низьким вмістом пуринів, уникати прийом алкоголю, використання  колхіцину, фебуксостату, НПЗП, алопуринолу.

Виконала сімейний лікар Шумилова І.С.