Чим небезпечний кашлюк

У зв’язку із катастрофічною ситуацією зі щепленнями у державі та
епідеміологічним неблагополуччям до педіатрів та сімейних лікарів усе частіше можуть звертатися батьки з дітьми, які мають прояви нападоподібного кашлю. Такий кашель часто супроводжується почервонінням, чи навіть, посинінням обличчя й завершується виділенням густого прозорого слизу та блюванням. Такі ознаки хвороби переважно є проявами кашлюку (коклюшу). Це – дитяче гостре інфекційне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом. Нерідко діти заражаються від дорослих членів сім’ї, які тривалий час кашляють і виділяють мікроби Bordella pertussis. Кашлюкоподібний синдром можуть спричиняти й інші мікроорганізми, зокрема B.parapertussis, B. Bronhoseptika, Mykoplasma pneumonia, хламідії, аденовіруси.
В Україні щорічно фіксують 3-4 тис. випадків кашлюку, переважно у дітей до 1
року, у яких хвороба має особливо тяжкий перебіг, і з багатьма ускладненнями
та тяжкими наслідками. Інкубаційний період триває 3-15 днів (в середньому тиждень). Наступного тижня спостерігається нежить, можливе підвищення температури тіла, додається сухий кашель, який із кожним днем наростає, набуваючи нападоподібного характеру; та виникає переважно в ночій часто закінчується блюванням. Цей період часто нагадує гостру вірусну інфекцію й називається катаральним. За ним починається найважчий період – спазматичний. Кашель наростає, виникає раптово як серія коротких кашльових поштовхів, що йдуть безперервно один за одним. Потім дитина робить глибокий судомний вдих, що супроводжується свистячим звуком (реприз). Під час нападу обличчя червоніє або навіть синіє, шийні вени набухають, очі наливаються кров’ю, язик висовується назовні, можливе зупинення дихання. Так триває приблизно три тижні, після чого наступає період реконвалесценції, коли напади кашлю стають все рідшими, але можуть зберігатись впродовж двох-трьох місяців. За тяжкістю стану спостерігаються три основних форми кашлюку:

– легка – частота нападів сягає 15 на добу, кількість репризів – до 5,
блювання рідко, самопочуття не змінюється.

– середньотяжка – кількість нападів сягає 25 на добу, вони закінчуються
блюванням, кількість репризів – 5-10, самопочуття помірно погіршується.
– тяжку форму характеризують 30-50 і більше тяжких нападів кашлю
тривалістю до 15 хвилин та більше 10 репризів, які закінчуються
блюванням.
Спостерігаючи за перебігом захворювання, слід пам’ятати, що кашлюк часто
ускладнюється запаленням легень, що має тяжкий перебіг. Відмічаються також неврологічні ускладнення (особливо у немовлят): судоми, набряк мозку, внутрішньочерепний крововилив, субдуральний крововилив, гіпоксична енцефалопатія; можуть залишатись стійкі залишкові явища (розумова відсталість, глухота, епелепсія).

Свої особливості має перебіг захворювання у дітей раннього віку:

– Переважають середньо тяжка і тяжка форми хвороби;

– Інкубаційний і катаральний періоди вкорочені до 1-2 днів, тоді як період

спазматичного кашлю продовжується до 6-8 тижнів;

– Напади кашлю можуть бути типовими, зате репризи й висовування язика

рідше і виражені не чітко.

У новонароджених, особливо недоношених дітей, кашель слабкий,

малозвучний.

Для дітей перших місяців життя характерні нетипові прояви кашлю (чхання,
гикавка, невмотивований плач, крик, нерідко – просто апное). Діти в’ялі, знижується апетит, гірше смокчуть. Геморагічний синдром проявляється у вигляді крововиливів частіше у ЦНС, а ніж у субкон’юнктивальні оболонки або шкіру.
Типовим є розвиток запального процесу вірусного або бактеріального генезу
в легенях, проявів вторинного імунодефіциту. Має свої особливості й перебіг кашлюку у прищеплених дітей. Перед усім, захворюваність серед таких дітей у 4-6 разів нижче. Ризик захворіти вони мають
тільки якщо після останнього щеплення минуло 3 і більше років. Форми
захворювання – стерті, легкі, рідко – середньотяжкі. Інкубаційний і катаральний
періоди продовжені до 14 днів, а період спазматичного кашлю, навпаки,
скорочуються до 2 тижнів. Репризи, блювання спостерігаються рідко,
Геморагічний, набряковий синдроми не характерні. Легкі ускладнення не
загрожують життю.Запобігти кашлюку можливо тільки завдяки вакцинації. Відповідно до національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики кашлюку, необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців. Для вакцинації дітей на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. АКДП містить цілі убиті клітини збудника кашлюку, а АаКДП містить безклітинний або ацелюлярний кашлюковий компонент. Обидва види вакцин формують у щеплених дітей стійний імунітет проти кашлюку, дифтерії та правця.
Вакцинація дітей з 2 місяців пов’язана з тим, що кашлюк найбільш
небезпечний для дітей перших років життя, а особливо – перших місяців. Саме в цьому віці реєструється найбільша кількість смертей від кашлюку. Як раз через такі обставини календар щеплень побудовано таким чином, аби якомога раніше надати захист дитині від тяжкого перебігу кашлюку.
Тривалість поствакцинального імунітету незначна і становить приблизно 5-10
років.
Перенесений кашлюк не є протипоказанням до вакцинації проти цієї тяжкої
хвороби, так як перенесене захворювання не дає пожиттєвого природнього
імунітету.
Отже, кашлюк – це дуже актуальна проблема сьогодні.
Для новонароджених та немовлят – це тяжкий перебіг та високий рівень
смерті (~ 1% у віці < 2 місяців; ~ 0,5% у віці 2-11 міс.), а також ускладнень.

У старших дітей та дорослих – прогноз сприятливий, однак хвороба є дуже
виснажливою і спричиняє значне погіршення загального стану. І основним методом профілактики є специфічний метод – це профілактична вакцинація.

Дільничний педіатр дитячої поліклініки №2  Людмила КОЗЛОВСЬКА