ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ

Гепатит – це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження. Існує п’ять основних вірусів гепатиту – типи A, B, C, D і E. Кожен із цих типів може мати серйозні наслідки для здоров’я. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного захворювання у сотень мільйонів людей і загалом є найпоширенішою причиною цирозу і раку печінки. Причиною гепатиту А і Е є, зазвичай, вживання в їжу заражених харчових продуктів або води. Гепатити В, С і D, як правило, передаються через контакт із інфікованими рідинами організму.

Найчастіше ці віруси передаються під час переливання зараженої крові або її компонентів, унаслідок медичних чи косметичних маніпуляцій із використанням зараженого обладнання/інструментарію, споживання наркотиків ін’єкційно та в результаті незахищених статевих контактів.

Гепатит C – це хвороба печінки, зумовлена вірусом гепатиту C. Вірус може спричинити як гостру, так і хронічну інфекцію гепатиту, яка варіюється за тяжкістю від легкої хвороби, що триває кілька тижнів, до серйозної недуги на все життя.

Вірус гепатиту C (ВГС) передається через кров. Найпоширенішими шляхами зараження є небезпечна ін’єкційна практика: неналежна стерилізація медичного обладнання та переливання неперевіреної крові і продуктів крові. Часто хронічна інфекція розвивається у цироз чи рак печінки. ВГ С передається також статевим шляхом, і може передаватися від інфікованої матері її дитині, проте ці види передавання є менш поширеними.

Гепатит С не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду або під час безпечних контактів – обійм, поцілунків і вживання продуктів чи напоїв спільно з інфікованою особою.

Гостра інфекція зазвичай не має симптомів і рідко загрожує життю. Близько 15–45% інфікованих осіб можуть позбутися вірусу протягом шести місяців після зараження без будь-якого лікування. У решти – розвивається хронічна інфекція ВГС.

Інкубаційний період гепатиту С становить від двох тижнів до шести місяців. Після початкового інфікування приблизно 80% людей не мають жодних симптомів. У решти можуть спостерігатися симптоми, притаманні ГРВІ: висока температура, втома, зниження апетиту, нудота, блювання, болі у животі, потемніння сечі, посвітління калу, болі у суглобах і жовтяниця (пожовтіння шкіри і білків очей).

У групах ризику, яким необхідно проходити тестування на гепатит С, перебувають:

• люди, які проходили процедуру переливання крові чи отримували інші продукти крові;
• люди, які лікуються методом гемодіалізу;
• медичні працівники і працівники служб надзвичайних ситуацій;
• люди, які споживають чи споживали ін’єкційні наркотики;
• люди, які живуть з ВІЛ чи вірусом гепатиту В;
• люди, які перебували в закладах позбавлення волі;
• діти, мати яких інфікована вірусом гепатиту С;
• люди, які отримали медичну допомогу в країнах, де ВГС є поширеним, а інфекційний контроль низький;
• люди з татуюваннями чи пірсингом;
• люди, які мали статевого партнера чи побутові контакти з людьми інфікованими вірусом гепатиту С.

Вакцини від гепатиту C наразі немає, але у цьому напрямі активно провадять наукові дослідження.

Для лікування вірусного гепатиту С є ефективні ліки із мінімальними побічними ефектами. Лікування триває від 12 до 24 тижнів. Більше 95% людей із хронічною формою гепатиту С можуть повністю одужати протягом трьохмісячного курсу лікування.

Гепатит В – це вірусна інфекція, що вражає печінку і може викликати як гостру, так і хронічну форми хвороби. Вірус передається контактом із кров’ю або іншими рідинами організму інфікованої людини (сім’яною, вагінальною). Вірус гепатиту В може виживати за межами організму людини щонайменше сім днів. Протягом цього періоду вірус може викликати інфекцію, потрапивши до організму людини, яка незахищена вакциною.

Гепатит В може передатися від інфікованої матері дитині, від інфікованої дитини неінфікованій дитині протягом перших 5 років життя, статевим шляхом під час незахищеного статевого акту, зі слиною через поцілунок, зубну щітку (за активної форми захворювання вірус гепатиту B може міститися у слині у достатній кількості для зараження), із менструальними, вагінальними виділеннями і сім’яною рідиною. Заразитися можна також у результаті повторного використання шприців і голок в медичних установах чи серед користувачів ін’єкційних наркотиків. Крім того, інфікування може статися під час медичних процедур, нанесення татуювань або використання лез для гоління чи подібних предметів, заражених інфікованою кров’ю. Під час звичайних побутових контактів – рукостискання, обійм, розмови, користування спільним посудом з інфікованою людиною тощо – вірус гепатиту B не передається.

Інкубаційний період вірусу гепатиту В становить, у середньому, 75 днів, але може варіюватися від 30 до 180 днів. Гостре захворювання може розвинутися у хронічний гепатит В.

Більшість людей не відчуває ніяких симптомів під час гострої стадії інфекції. У декого хвороба протікає гостро із симптомами, що тривають кілька тижнів. Вони включають пожовтіння шкіри і очей, потемніння сечі, надмірну втому, нудоту, блювання і біль у животі.

Запобігти захворюванню можна завдяки безпечній і ефективній вакцинації. Діти повинні отримати три дози вакцини від гепатиту В – перше щеплення протягом 24 годин від народження, другу дозу – у місячному віці й третю – у шість місяців.

Підготувала акушерка оглядового кабінету                      Смірнова О.О.