«Великий спорт». Зворотна сторона медалі.

У будь-якої медалі дві сторони. І олімпійська не виключення. За все в житті необхідно платити, а за спортивний успіх- вдвоє, а то і втроє.

Вибираючи спорт в якості професії, людина свідомо відмовляється від багато чого на користь слави і спортивних рекордів. По іншому просто не вийде: як і кожен солдат мріє стати генералом, кожен спортсмен мріє стати олімпійським чемпіоном. А тому постійні тренування до повного виснаження на межі сил і можливостей, нервове і фізичне перенапруження, що досягає немислимих висот під час відповідальних змагань, численні травми, передчасне старіння організму внаслідок позамежних навантажень і цілий букет професійних захворювань. Все це- ціна успіху в спорті.

Сьогодні вже мало кого дивує смерть спортсмена під час спортивних змагань або одразу після них- таких випадків в отанній час стає все більше. Найчастіше навантаження не витримує серцево- судинна система і це може наступити у будь-якого спортсмена. Але є в кожному виді спорту і особливі ризики, повязані з так званими професійними захворюваннями спортсменів.

Як відомо, у людей, шо займаються стрілецьким спортом і біатлоном, з часом знижується слух, плавці страждають від астми і гаймориту, хвороб легень та вух, бігунам дістається варикозне розширення вен, зимові види спорту дають хронічні бронхіти, футболісти, гімнасти і фігуристи «заробляють» разом з медалями остеохондроз хребта і вторинний радикуліт. Скакунам з жердиною нагадують в результататі постійних падінь нирки. Проблем з хребтом і колінними суглобами не уникнути хокеїстам та гірськолижникам.

Ще Гіпократ помітив, що імпотенція часто зустрічається у скіфів, які проводять в сідлі більшу частину життя. Сьогодні від імпотенції страждають спортсмени, що займаються кінним спортом і велосипедисти, серед яких ця недуга зустрічається в пять разів частіше, ніж в інших людей. Причина- порушення кровопостачання в тазостегновій зоні. З цієї ж причини спортсмени цих видів спорту часто хворіють на геморой і потологю передміхурової залози. Те ж саме відноситься до любителів покрутити велотренажер.

Однак частіше платити по рахунку приходиться не одразу- численні професійні захворювання нагадують про себе вже після закінчення кар’єри. Особливо важко в цьому сенсі лижникам. Пробігаючи багатокілометрові дистанції, спортсмени отримують величезне навантаження на серце, яке призвичаюється битися в певному ритмі. Накопичена м’язева маса також потребує постійних навантажень, тому при раптовому відході із спорту порушується кардіальне кровопостачання, що призводить до розвитку стенокардії, ішемічної хвороби серця і інфарктів. З цією проблемою часто зустрічаються також бігуни марофонці і плавці.

Часто професійні хвороби і наслідки старих травм настигають спортсменів через багато років піля того, як вони пішли із спорту. Так, всі види спорту, повязані з підняттям ваги і силовими навантаженнями- важка атлетика, штовхання ядра, метання диску, гирьовий спорт- загрожують з часом розвитком дискозу хребта (защемлення країв міжхребцевих дисків), розтягненням пахових кілець і поховими грижами.

Один із самих травматичних видів спорту- легка атлетика- повязана з численними захворюванням суглобів- артрозами і артритами, а бігуни з перешкодами часто страждають від перелому шийки стегна, яка в пямому сенсі стирається при багаторазових повтореннях рухів ноги для обносу бар’єру.

З деформацією суглобів з часом зустрічаються також стрільці з лука і тенісисти, у яких зявляється так званий «тенісний лікоть» – захворювання робочої руки, при якому кожен рух супроводжується болем. Із-за нерівномірного розвитку мязів правої і лівої половини тіла у них також розвивається сколіоз, що призводить до защемлення нервових закінчень.

Однак найважче з часом приходиться «хлопчикам для биття» від спорту-професійним боксерам, у яких численні травми голови обертаються врезультаті хворобою Альцгеймера і Паркінсона, енцефалопатією, відшаруванням сітківки і навіть слабоумством.

Прийом спортсменами стимуляторів і анаболічних препаратів- окрема стаття. Ці засоби викликають виснаження і передчасне старіння організму. Особливо страждають органи травлення, які вимушені перетравлювати всю цю хімію.

Додайте до цього порушення сну, синдром постійної втоми, нервові зриви… Не дивно, що професійні спортсмени живуть в середньому на 10-15% менше. Однак і любительський спорт часто не оздоровлює, а навпаки, викликає проблеми із здоровям. Щорічно серед спортсменів-любителів медики реєструють до 1 млн випадків, повязаних з «перетренуванням». В організмі, що не справляється з навантаженням, виникають перенапруження процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, в результаті- сонливість, дратівливість, головний біль і безсоння. Картину погіршуюь прийом стимуляторів, які часто любителі призначають собі самі.

Однак, всі ці факти мало кого зупиняють. Спорт просто немислимий без нових досягнень і рекордів, без намагання довести, що ти можеш бути кращим. Інакше в ньому зникає все те, за що ми його любимо- гострота, яскравість, пристрасть. І залишається віддати данину поваги, людям, які, перемагаючи біль і страждання, знову і знову виходять на боротьбу- перш за все із своїми слабкостями.

Лікар-анестезіолог ВАІТ КЗ «ХМКЛ ім. Є.Є. Карабелеша» Сидорко Ю.В.