Лептоспіроз: не залишайте без уваги.

В Україні ензоотичною щодо лептоспірозу залишається фактично вся територія. З 2008 року простежується тенденція до зниження рівня захворюваності, показники складають від 0,69 на 100 тис. населення (316 вип., у 2012 році – до 1,38 (632 вип.) у 2010 році.

У 2014 році рівень захворюваності збільшився на 31,6% і складає 473 випадки (1,04 на 100 тис. нас.).

Звертає на себе увагу, що 43,6% випадків захворювань та більш високі показники зареєстровані у 6 областях, в т.ч.  Херсонській – 30 вип. (2,79).

Викликає занепокоєння збільшення смертності від лептоспірозу у 2,25 рази, показник – 0,12 на 100 тис. нас. (54 випадки).

Показник летальності також збільшився (на 5,1%) і складає 11,4%.

Поодинокі випадки захворювань реєструються у всіх регіонах, крім Донецької та Луганської областей, що пов’язано з проведенням в них АТО та, відповідно, труднощами з обліком інфекційних хвороб, так як основна кількість медичних закладів та територіальних органів і установ Державної санепідслужби знаходяться на тимчасово окупованих територіях.

Основним джерелом патогенних для людей серогруп лептоспір у природних і антропогенних біотопах, населених пунктах залишаються хатня, польова, лісова миші, сірі щурі, звичайна та руда полівка.

Інфікування захворілих лептоспірами відбувалося при перебуванні у природних осередках лептоспірозу – 46,5% у антропургічних – 37%, змішаних – 14,3%, не встановлено – 2,2%.

В окремих регіонах інфікування відбувалося переважно при перебуванні у антропургічних вогнищах, що потребує посилення відповідних заходів боротьби з лептоспірозом (активізація дератизаційних заходів, заходів попередження захворювань серед сільськогосподарських та домашніх тварин, санітарно-освітньої роботи з населенням).

Як і у попередні роки основним шляхом зараження був водний (купання, риболовля, робота на зволожених місцевостях тощо) – питома вага захворювань, пов’язаних з водоймищами та зволоженими стаціями складає 51,7%, харчовий, пов’язаний з об’єктами епідризику – 1,36, контактний та побутовий (пов’язаний з населеними пунктами – в 41,95%, не встановлено – 4,99%).

Основними джерелами збудників лептоспірозу були гризуни (мишовидні та мешканці водоймищ) – 69,8%, сільськогосподарські і домашні тварини – 3,4%, не встановлено – у 26,8% випадків.

При розподілі захворілих за професійним складом найбільша питома вага пенсіонерів та безробітних – 53,6%.

За статтю – питома вага захворілих чоловіків значно вище питомої ваги жінок і складає – 80,5% – проти 19,5%  жінок.

Дані аналізу свідчать, що з врахуванням ензоотичних територій фактично у всіх регіонах, зниження обсягів та ефективності дератизаційних та інших заходів боротьби з лептоспірозом, зниження обсягів епізоотологічного моніторингу, обмеження функцій Державної санепідслужби, особливо щодо нагляду за об’єктами епідризику, проведення АТО на Сході країни, та відсутності інформації про захворювання людей та тварин на тимчасово окупованих територіях, недостатнього взаємозв’язку з Державною ветеринарною та фітосанітарною службою щодо організації та проведення заходів профілактики лептоспірозу, – залишається ризик підвищення рівня захворюваності.

Ускладненню перебігу хвороби у захворілих та збільшенню ризику летальних наслідків сприяють несвоєчасні виявлення, діагностика та госпіталізація хворих.

Велике значення має проведення санітарно-освітньої роботи. На допомогу медичним працівникам та для розповсюдження серед населення додаємо інформацію.

Підготувала головний позаштатний інфекціоніст
УОЗ міської ради О.І. Демедюк