Хронічний тонзиліт

Written by Админ on . Posted in Поради та рекомендації

Хронічний тонзиліт – це інфекційно-алергічне захворювання, при якому відбувається запалення піднебінних мигдаликів.
При цьому захворюванні  найбільші зміни відбуваються в лакунах мигдаликів, уражається  лімфоїдна тканина, яка замінюється на сполучну тканину. З’являються рубці, звужуються і закриваються деякі лакуни мигдалин і, як наслідок, утворюються замкнуті гнійні вогнища. У лакунах накопичуються пробки, що представляють собою скупчення омертвілого епітелію слизової оболонки лакун. Старий епітелій сшелушивається, новий росте, але він не віддаляється, а залишається в лакунах із частинками їжі, тютюновими смолами (у курців), живими і загиблими мікроорганизмими, лейкоцитами. Крім пробок може бути і рідкий гнійний вміст. При цьому в лакунах створюються досить сприятливі умови для збереження і розмноження патогенних мікроорганизмів. Своєю життєдіяльністю вони підтримують запальний процес в мигдаликах.
При хронічному тонзиліті мигдалики можуть збільшуватися, але можуть залишатися і невеликими. Діагноз “хронічний тонзиліт” може поставити тільки лікар: попередній діагноз – дільничний терапевт або педіатр; уточнений – оториноларинголог.

Причини виникнення хронічного тонзиліту

При розвитку хронічного тонзиліту істотну роль грає бета-гемолітичний стрептокок групи А і В, а так само інші мікроорганізми, на приклад – зеленящий стрептокок. Нерідко зустрічається стафілококова флора. Сприяють виникненню хронічного тонзиліту так само віруси грипу і парагрипу (вірусне захворювання дихальних шляхів) і деякі інші мікроорганізми, а також хламідії, мембранні і внутрішньоклітинні паразити.

  • Перенесена ангіна, навіть однократна, яку пацієнт намагався вилікувати самостійно, або лікування хвороби було перервано раніше часу, як тільки зникли симптоми та ознаки. У підсумку, ангіни часто починають повторюватися, і розвивається хронічний тонзиліт.
  • Довготриваючі інфекції ротової порожнини (гінгівіт, пародонтоз, стоматит тощо). Збудники цих захворювань сприяють розвитку хронічного тонзиліту.
  • Інфекції носових пазух (синусит, гнійний гайморит) і порушення дихальної функції носа (поліпи, аденоїди, деформована перегородка) – досить часті причини, які допомагають даного захворювання.
  • Карієс зубів. Каріозні бактерії руйнують зуб, створюють у ньому порожнини, в яких з’являється сприятлива атмосфера для розвитку і розмноження патогенної мікрофлори. Часом важко уявити, що хворі зуби — це теж причини тонзиліту.
  • Спадковість. Якщо батьки мають «слабким» горлом, то не виключено, що діти також будуть страждати даними недугою.

Ознаки хронічного тонзиліту

Місцеві прояви довгопротікаючого запалення в піднебінних мигдаликах є фарингоскопічними  ознаками розвивающегося  захворювання. Найбільш часто виявляються такі ознаки хронічного тонзиліту:

  • Ознака Гізе – гіперемія (повнокров’я) країв у піднебінних дужок;
  • Ознака Преображенського – края передніх і задніх дужок в результаті гіперплазії і інфільтрації мають валикообразне потовщення;
  • Ознака Зака ​​- верхні відділи задніх і передніх дужок набрякають.

Нерідко зустрічається спайки і зрощення мигдаликів з дужками і трикутної складкою.

Найбільш часто пацієнти скаржаться на часто повторювані ангіни, а так само на неприємний запах з ротової порожнини, сухість в горлі, відчуття стороннього тіла в горлі, що посилюється при ковтанні.   Достовірними симптомами цього захворювання прийнято вважати: розрихління і ущільнення мигдалин, казеозно-гнійні пробки, гіперемію, рідкий гній, що утворюється в лакунах мигдалин, рубцеві спайки між дужками і миндалинами, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів. Якщо є два або більше ознак, то ЛОР-лікар має право поставити діагноз – хронічний тонзиліт.

Класифікація хронічного тонзиліту.

В останні роки прийнято користуватися  класифікацією, яку запропонували В. Т. Пальчун і А. І. Крюков. Вони виділили три форми хронічного тонзиліту: просту, токсико-алергічну 1 (ТАФ-1) і токсико-алергічну 2 (ТАФ-2). При простій формі проявляються лише місцеві ознаки хронічного тонзиліту. При ТАФ-1 спостерігаються ознаки, характерні для простої форми, а так само субфебрильна температура і такі ознаки інтоксикації як слабкість, швидка стомлюваність, нездужання, болю в суглобах, які виникають періодично. Для ТАФ-2 характерні ті ж прояви що і при ТАФ-1, тільки токсико-алергічні реакції, які носять більш виражений характер, через наявність іншого захворювання.

Ускладнення хронічного тонзиліту.

Серед лор захворювань, що ускладнюють хронічний тонзиліт, можуть бути: парафарингит, паратонзіллярний абсцес, тонзіллогенний сепсис в гострій або хронічній формі. Із загальних захворювань хронічний тонзиліт провокує захворювання сполучених органів: хвороби нирок (гломерулонефрит), серця (міокардит), суглобів (артрит), а також деяких інших систем і органів, що мають інфекційно-алергічну природу лікування. Вибираючи метод лікування хронічного тонзиліту, необхідно враховувати клінічну форму захворювання і вид декомпенсації, попередньо провівши санацію ротової порожнини.  Для лікування хронічного тонзиліту призначаються засоби, що підвищують природну опірність організму: гаммаглобулин, препарати заліза, вливання плазми, вітаміни і т.д. Застосування десенсибилизирующих засобів дозволяє знизити чутливість до алергену. Для корекції імунної системи використовуються імуностимулюючі препарати (Імудон), а так само опромінення мигдаликів терапевтичним гелій-неоновим лазером. Обов’язково призначають засоби, які надають на піднебінні мигдалини і регіонарні лімфатичні вузли сануючих вплив. Серед них антисептики і антибіотики, які можуть застосовуватися для промивань (Мірамістин, Диоксидин).  Дуже ефективно проведення фізеотерапевтіческого лікування:    Пацієнтам з хронічним тонзилітом необхідно проводити промивання лакун (санацію)  піднебінних мигдалин. На сьогоднішній день найефективніший засіб – це промивання лакун піднебінних мигдаликів апаратом Тонзилор.  Промивання апаратом Тонзилор ефективно проводити не як монотерапію хронічного тонзиліту, а в поєднанні з лазеротерапией, ультрафіолетовим опроміненням, сеансами виброакустического впливу і ультразвукового лікарського зрошення. Це дає найвищі результати лікування і стійку клінічну ремісію від 6 до 12 місяців.   Консервативне лікування хронічного тонзиліту слід проводити курсами навесні і восени, в разі частих рецидивів ангін число курсів слід збільшити до 4 разів на рік.У разі якщо при декомпенсованій (ТАФ-1 і ТАФ-2) формі консервативне лікування не дає необхідного ефекту, в ЛОР відділенні стаціонару проводять планову хірургічну операцію – двостороння тонзилектомії.З приводу консультацій та проходження фізіотерапевтичного лікування необхідно звернутися до реєстратури поліклініки №1, за телефоном 0552 (49 11 76)

Прогноз.

У разі дотримання всіх правил діагностики, а також своєчасного та повноцінного лікування у ЛОР лікаря, прогноз цілком сприятливий.

Лікар- отоларинголог поліклініки №1
КЗ “Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Карабелеша”
Бернікова-Блюммер Д.С.

 

 

 

 

Tags:

Trackback from your site.

Leave a comment

62