Туберкульоз: практичні поради для безпеки медиків.

Written by Админ on . Posted in Профілактика захворювань

Медичні працівники постійно стикаються із загрозою професійного інфікування при виконанні службових обов’язків.

Основними причинами розвитку внутрішньолікарняних інфекцій та зниження ефективності заходів боротьби з ними є:

  • зростання стійкості збудників до дії протимікробних препаратів (антибактеріальних, протитуберкульозних, антисептиків та дезінфектантів);
  • збільшення серед пацієнтів груп ризику на тлі епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та туберкульозу (ТБ);
  • поширення споживання наркотиків;
  • розширення спектру інвазивних методів діагностики та лікування;
  • широке застосування високотехнологічного обладнання з складною системою дезінфекції та стерилізації;
  • активізація артифіціального механізму передачі збудників внутрішньолікарняних інфекцій;
  • збільшення кількості осіб із зниженим імунітетом.

Враховуючи продовження в Україні епідемічного розповсюдження туберкульозу та ВІЛ – інфекції, ці хвороби набувають особливої актуальності при наданні медичної допомоги.

Ризик захворіти для працівників, які безпосередньо надають допомогу хворим на ТБ, у 12 разів вищий, ніж у загального населення. Для нашої лікарні, в першу чергу це – ДОТС – кабінети, КІЗ, кабінети «Довіра», пульмонологічне, гастротерапевтичне, приймальне відділення, відділення реанімації та інтенсивної терапії.

МОЗ України з метою більш ефективного виявлення осіб із симптомами, що можуть свідчити про наявність туберкульозу, рекомендує використовувати скринінгову анкету (наказ МОЗ України від 04.09.2014 року № 620).

 СКРИНІНГОВА АНКЕТА ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ЛЮДЕЙ, які ПОТРЕБУЮТЬ ОБСТЕЖЕННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

№п/п Запитання Так Ні
1. Чи є у Вас кашель або покашлювання більше 2-х тижнів?
2. Чи помітили Ви останнім часом підвищену втомлюваність та слабкість?
3. Чи є у Вас підвищена пітливість, особливо вночі?
4. Чи зменшилась вага Вашого тіла з невизначених причин?
5. Чи є у Вас протягом останнього часу підвищення температури тіла, має значення навіть незначне підвищення – до 37–37,2°С?
6. Чи є у Вас задишка при незначному фізичному навантаженні?
7. Чи турбує Вас іноді біль в грудній  клітці?
8. Чи мали Ви контакт із хворим на туберкульоз протягом останніх 6-ти місяців?
9. Чи маєте Ви хронічне захворювання шлунково-кишкового тракту, діабет або інше захворювання, що призводить до зниження імунітету?
10. Чи мали Ви протягом останніх 3-х місяців серйозний стрес (смерть близької людини, розлучення, втрата роботи, тощо)
11. Чи приймаєте будь-які препарати, що можуть знижувати ваш імунітет (такі як преднізолон, хіміотерапія проти ракових захворювань тощо).

 

Відповідь «так» на більше ніж три запитання та відповідь «так» на хоча б одне з перших 8-ми запитань не означає, що пацієнт має туберкульоз, але означає, що йому необхідно обстежитись на туберкульоз негайно, тому що немає жодної поважної причини ризикувати здоров’ям та життям.

 ПЕРЕЛІК груп підвищеного ризику щодо захворювання на туберкульоз (згідно наказу МОЗ України від 15.05.2014 р. № 327)

  • ВІЛ-інфіковані особи;
  • особи, які контактують з хворими на туберкульоз (сімейні чи професійні контакти);
  • особи з захворюваннями, що призводять до послаблення імунітету;
  • курці, особи, що зловживають алкоголем чи вживають наркотики;
  • мігранти та біженці з регіонів з високою захворюваністю на туберкульоз.;
  • особи, що перебувають за межею бідності, безробітні;
  • особи без визначеного місця проживання;
  • пацієнти психіатричних закладів;
  • затримані та заарештовані особи при відправленні їх до ізоляторів тимчасового тримання, особи, які утримуються або звільнились з установ пенітенціарної системи, а також особи, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ як раніше засуджені та піднаглядні;
  • працівники пенітенціарних установ, психіатричних закладів та працівники закладів охорони здоров’я, які мають часті контакти з хворими на туберкульоз особами, проводять відповідні дослідження та аналізи.

Після діагностування ТБ у пацієнта стаціонару варто провести оцінку ризику для оточуючих:

Пацієнтів варто вважати такими, що піддаються ризику інфікування, якщо вони провели більше 8 годин в одному боксі зі стаціонарним хворим на ТБ з позитивним мазком мокротиння і кашлем. Цей ризик слід документально зафіксувати у медичній документації особи, яка контактувала з хворим. Цій особі потрібно надати інформацію за принципом «поінформуй та порадь», а також необхідно поінформувати її лікаря загальної практики.

Дії медичного персоналу при підозрі на ТБ:

  • Відокремити пацієнта від інших відвідувачів. За можливості у поліклініці хворого треба відвести в окремий кабінет, а в стаціонарі в окрему палату;
  • Запропонувати пацієнту, що кашляє, вдягти хірургічну маску. Якщо такої можливості немає, попросіть його прикривати рот рукою, носовою хусткою або серветкою при кашлі або чханні;
  • Між Вами та пацієнтом повинна бути відстань до 2 м. Якщо немає такої можливості, посадіть його під прямим кутом (90°) до Вас;
  • Кабінет прийому необхідно частіше провітрювати, при цьому двері мають бути зачинені. Якщо Ви розмовляєте на вулиці з людиною, яка кашляє, станьте спиною до вітру;

·     Пацієнт із симптомами та ознаками захворювання повинен бути обстежений відповідно до вимог Клінічного протоколу медичної допомоги хворим на туберкульоз.

 

Пам’ятайте: використання захисної маски медичним працівником протягом робочого дня не захищає повністю від туберкульозу! Маска, яка вдягнена на пацієнта на 70% більш ефективна! 

 

Підготувала медична сестра кабінету «Довіра» поліклініки № 1  О.В. Большакова.

 

Tags:

Trackback from your site.

Leave a comment

61