Інфекційний мононуклеоз – хвороба поцілунків.

Хвороба Філатова, моноцитарна ангіна, доброякісний лімфобластоз, залозиста гарячка– назви одного і того ж захворювання.

Інфекційний мононуклеоз – захворювання вірусне, викликається вірусом Епштейна-Барр,який належить до родини герпес вірусів, проте, на відміну від інших «родичів» з родини герпесврусів, уражає лімфоїдну тканину, якою так багаті лімфатичні вузли, мигдалики, печінка та селезінка.

Основним механізмом передачі збудника є повітряно-крапельний шлях. Інфікування можливетакожпід час користування спільним посудом, білизною, забрудненими слиною дитячими іграшками. Можливе занесення збудника під час переливання крові та інших парентеральних втручаннях.Вхідними воротами інфекції є зів і носова частина глотки. Вірус поширюється лімфогенним і гематогенним шляхами.

Інфекційний мононуклеоз переважає серед дітей, підлітків, осіб молодого віку. Імунітет після перенесеної хвороби стійкий. Особливістю цього захворювання є також зимово-весняна сезонність. Інкубаційний період при інфекційному мононуклеозі триває від 2 до 50 днів, але найчастіше – 12–20 днів.

Захворювання майже ніколи не носять характер епідемій – характерні поодинокі випадки. Діти у віці до 2-х років нечасто хворіють мононуклеозом, а якщо все-таки хворіють, то, як правило, легко. Потрапивши одного разу до дитини, вірус залишається в організмі на все життя, проте цього факту лякатися не слід: повторні випадки захворювання вкрай рідкісні.

Основні прояви інфекційного мононуклеозу:

• початок гострий- виражена загальна слабкість;
• лихоманкарізного типу, температура з першого дня хворобизвичайно до 39 °С, можетривативід 3 днів до 3 тижнів;
• тонзиліт, фарингіт, біль у горлі;
• закладеність носа, утруднення носового дихання;
• генералізована лімфаденопатія – збільшення лімфовузлів – передньошийних, підщелепних, задньошийних;
• гепатоспленомегалія-збільшення печінки та селезінки;
• при тяжкому перебігу відзначають прояви гепатиту: жовтяницю,погіршення апетиту,біль у животі,відчуття тяжкості в правому підребер’ї;
• малоінтенсивний головний біль, помірна слабкість, міалгії,артралгії;
• значно рідко прояви екзантеми(може бути короподібна чи скарлатиноподібна, уртикарна, геморагічна).

 Лабораторні методи дослідження:

• Загальний аналіз крові (лейкоцитоз,лімфоцитоз, моноцитоз, дуже характерним є збільшення кількості атипових мононуклеарів, якихіноді називають віроцитами).
• Серологічні реакції крові— виявлення в ІФА IgM до вірусу Епштейна-Барр, цитомегаловірусу;
• Виявлення ДНК цих вірусів методомПЛР в крові, слині, лімфатичній тканині.

 Підходи долікування:

Основний відсоток пацієнтів з цим захворюванням одужує без жодних наслідків. Надзвичайно рідко може наступити летальний результат через приєднання вторинної інфекції і наступних серйозних ускладнень.
Лікування інфекційного мононуклеозу протікає також, як і лікування будь-якої вірусної інфекції: прийом великої об’єму рідини, постільний режим і т. д. При необхідності – прийом лікарських препаратів, що знижують високу температуру і зменшують больовий синдром. При виражених болях в горлі застосовують трав’яні полоскання,спреї, розсмоктуються пастилки. При важких формах інфекційного мононуклеозу вдаються до призначення противірусних препаратів. При приєднанні вторинної бактеріальної флори — антибактеріальні препарати .

Протипоказані ампіцилін,амоксицилін та комбіновані препарати, що їх містять, через виникнення висипу

Дітям, які вже йдуть на поправку, лікарі рекомендують напівпостільний режим протягом декількох тижнів, поки температура тіла остаточно не прийде в норму.

 Ускладнення

• Гематологічні ускладнення (автоімуннагемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура);
• Ускладнення з боку нервової системи (енцефаліт, серозний менінгіт, синдром Гієна-Барре, невритичерепних нервів);
• Гепатит;
• Пневмонія.

Поради після перенесеного захворювання.

– впродовж місяця після одужання людина може відчувати себе не дуже добре, скаржитися на загальне нездужання та слабкість – слід забезпечити їй адекватний режим сну і відпочинку;

– обмеження впродовж кількох місяців перебування в транспорті та громадських місцях із скупченням людей (профілактика нашарування бактеріальних інфекцій у вигляді запалення вуха, легень чи при носових пазух);

– обмежують фізичне навантаження впродовж півроку після перенесеного захворювання (запобігання травмування і розривів збільшеної селезінки).

Якщо Ви відчуваєте загальну слабкість, і при цьому – грипозні симптоми, і при цьому у кого – то з сусідів, друзів чи близьких хворіють діти, то поспішіть до лікаря сімейної медицини на обстеження. Дуже може бути, що Ви стали жертвою мононуклеозу і без всяких поцілунків.

 Лікар-інтерн ПМСД №4КЗ «ХМКЛ ім. Є.Є. Карабелеша»  Сіденко К.Д.
завідуюча терапевтичним відділеннямПМСД №4КЗ «ХМКЛ ім. Є.Є. Карабелеша»
Камчатова Т. М