Відбулась загальнолікарняна конференція 

19.07.2017 р. о 08:00 в конференц-залі КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Карабелеша» відбулась загальнолікарняна конференція  на тему:

1.«Рак передміхурової залози. Діагностика, комбіноване лікування».

Доповідав: Єрьомін Ігор Геннадійович,  лікар-уролог вищої категорії, завідувач урологічним відділенням Комунального закладу Херсонської обласної ради “Херсонський обласний онкологічний диспансер”.

2.«Ускладнення струмектомії в практиці ЛОР-лікаря».

Доповідав: Лабузенко Юрій Вікторович, лікар-оториноларинголог  оториноларингологічного відділення.

Ігор Геннадійович  повідав про  одне з найбільш частих онкозахворювань у чоловіків. Щорічно захворює 400 тис. чоловіків. У 2012 році -1,1 млн. чоловіків, 307 тис. померли.

Європа – друге місце (214випадків на 100тис.),

Північна Америка  – перше місце.

6898 хворих в Україні в 2016р.

272 хворих в Херсонській області, середній вік хворих 65 років.

Найважливішим фактором виникнення раку передміхурової залози є вік.

Чоловіки, у яких батьки і брати хворіли на рак передміхурової залози, мають подвоєний ризик захворіти на нього протягом свого життя.

Рак передміхурової залози може проявлятися:

• затрудненим, прискореним сечовипусканням, частковою або повною затримкою сечі,
• болями, дискомфортом в промежині,
• домішкою крові в сечі або спермі,
• болями в спині, кістках таза, патологічними переломами.

Діагностика РПЗ:

1. Найбільш простий метод діагностики – пальцеве ректальне дослідження.
2. Простатичний специфічний антиген (ПСА):

ПСА – білок, специфічний для тканини передміхурової залози.

Використовується в якості пухлинного маркера.

Визначення рівня ПСА крові є скринінговим методом діагностики раку передміхурової залози.

Щорічне визначення рівня ПСА обов’язково для всіх чоловіків старше 45 років навіть при відсутності скарг з боку нижніх сечовивідних шляхів!!!

Підвищення рівня ПСА крові вимагає дообстеження у фахівця.

3. Біопсія передміхурової залози.

Основні правила лікування раку передміхурової залози:

1. локалізоване – локалізоване захворювання лікування;

2. поширене – системне  захворюваннялікування.

Методи лікування РПЗ:

 Чекати і спостерігати,

 Активне спостереження,

 Оперативне лікування,

 Променева терапія,

 Комбіноване оперативне  і променеве лікування,

 Гормонотерапія,

 Хіміотерапія,

 Симптоматична терапія.

Профілактика:

1. Зниження зайвої ваги;
2. Заміна тваринних жирів – рослинними;
3. Нейтралізація вільних радикалів фруктами  та овочами;

4.Харчування продуктами багатими лікопіном: соя, помідори, болгарський солодкий перець, морква, кавуни, шипшина;

5. Харчування продуктами багатими на клітковину;
6. Регулярні спортивні заняття.

Юрій Вікторович  повідомив за даними літератури, хронічні стенози гортані паралітичного генезу складають близько 36,0% від їх загального числа. У 77,3% випадків причиною паралітичного стенозу є травма гортанних нервів в ході хірургічних втручань. В першу чергу, це стосується хірургічних втручань з приводу захворювань щитовидної залози. У меншій мірі поява рухових розладів гортані пов’язано з недоліками судинної, спінальної, торакальної хірургії та хірургії основи черепа. Паралітичний стеноз гортані – це патологічний стан, в основі якого лежать білатеральні рухові порушення гортані, що приводить до розвитку вентиляційної обструктивної недостатності зовнішнього дихання і, як наслідок, до інвалідизації хворого, обмеження його особистого і соціального  життя.

Клінічна картина парезів гортані складається з порушень голосу (дисфонія) і порушень дихання. Основними її проявами є: зниження звучності голосу, яке в окремих випадках може доходити до повної афонії (відсутність голосу); шепітна мова, втрата індивідуального забарвлення (тембру) голосу; захриплість, деренчання або осиплість голосу; стомлюваність при голосовому навантаженні. Порушення дихання при парезах гортані пов’язані з утрудненням надходження повітря в дихальні шляхи через звуження голосової щілини і можуть бути виражені в різному ступені, аж до асфіксії.

Діагностика парезів гортані у досвідченого ЛОР лікаря зазвичай не викликає труднощів. Як правило досить методу непрямої ларингоскопії, щоб оцінити стан слизової гортані і голосових зв’язок. Однак з огляду на індивідуальні  особливості анатомії гортані, наявність підвищеного блювотного рефлексу у деяких пацієнтів цей метод дослідження може бути не інформативний. У таких випадках застосовується фіброларингоскопіі гнучким ендоскопом з подальшою фото – і відеофіксацією патологічного стану. Ця методика з успіхом використовується в нашому ЛОР – відділенні.

Проблема післяопераційних стенозів в нашому місті і області є однією з найбільш нагальних. За даними дослідження проведеного Київським інститутом отоларингології  ім. проф. А.С. Коломійченка найбільша кількість хворих були жителями Херсонської – 30 (21,1%) області, а також Миколаївської – 12 (8,5%) і Дніпропетровської -12 (8,5%) областей (Журнал вушних, носових і горлових хвороб № 3 2016). Основною причиною паралітичного стенозу гортані є хірургічна травма гортанних нервів в ході струмектоміі (89,4%), серед хворих переважають особи працездатного віку (50,7%). У лікуванні пацієнтів із стенозом гортані паралітичного генезу переважно застосовуються хірургічні методи, в більшості випадків – одностороння ендоскопічна хордотомія.

Запропоновані численні методики хірургічного втручання при білатеральних паралічах гортані вирішують, в першу чергу, питання забезпечення проходження повітря в нижні дихальні шляхи. Серед хірургічних втручань застосовуються трахеостомія, статичні хірургічні методи. Хворі, які перенесли трахеостомію, стають канюленосіями на різний період часу. Трахеостомічна трубка постійно травмує слизову оболонку трахеї. Це призводить до її мацерації, порушення функції війчастого епітелію, сприяє надмірному висиханню і охолодженню дихальних шляхів, створює умови для інфікування, розвитку перихондриту та хондриту напівкілець трахеї. Наслідком проведених статичних хірургічних втручань, до яких відносяться різноманітні техніки хордотомій, резекція черпалоподіб- ного хряща, латерофіксація, є неможливість фізіологічно скоординованого підтримання виконання функції дихання, фонації та ковтання.

В подальшому виражені порушення голосу обмежують комунікативно- інформаційні зв’язки людини, різко знижують її соціальну адаптованість, спричиняють негативний вплив на особисте життя.

В літературі відсутня інформація стосовно інтегрованої оцінки функцій гортані в до- та післяопераційному періоді у хворих, у яких застосовувались хірургічні втручання з приводу паралітичного стенозу гортані. Це унеможливлює комплексний аналіз результатів проведеного лікування та не дозволяє запропонувати додаткові цілеспрямовані реабілітаційні заходи корекції після операційного стану пацієнта.

Висновки. Таким чином враховуючи недосконалість методів хірургічної допомоги та реабілітації пацієнтів з паралітичним стенозом гортані необхідно приділяти особливу увагу профілактиці даних ускладнень, яка включає в себе ранню діагностику захворювань щитовидної залози та удосконалення методів тиреоїдектомії. Що неможливо без чіткої координації дій хірургів, ендокринологів, терапевтів і лікарів загальної практики -сімейної медицини.