Озокеритолікування.

Озокерит – є природною гірською породою. Це поєднання парафіну, мінеральної олії, смоли та інших речовин.

Різні його родовища відрізняються за хімічним складом, та кольором: жовтий, бурий, світло-зелений, чорний. При тривалому зберіганні на повітрі озокерит темніє. Його можна розчинити в скипидарі, бензині, гасі.
Тривалий час озокерит використовували у виробництві звичайних освітлювальних свічок чи електроізоляції. І тільки згодом було виявлено, що його можна використовувати у лікувальних цілях.
Цікавим фактом є те що, прикарпатський озокерит використовувався підчас ізолювання першого транс-атлантичного телефонного кабелю, що прокладений по дну океану між Американським континентом та Європою.
Озокерит лікування
Лікувальну дію озокериту пов’язують не тільки з його особливостями як теплоносія, але і з наявністю в його складі біологічно активних речовин, що проникають через неушкоджену шкіру. Вони підвищують тонус парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Є також відомості про більш активну регенерацію периферичних нервів, при їх захворюваннях і травмах, при лікуванні озокеритом . Слід згадати, також про наявність в озокериті фоллікуліноподібних речовин, у зв’язку з чим рекомендується застосовувати його при лікуванні жіночого безпліддя, пов’язаного з недорозвиненням яєчників.

Показання озокериту

• Захворювання суглобів: артрит, артроз, хронічний радикуліт, контрактур (обмеження руху суглоба чи м’яза), хронічні виразки гомілки.
• Ускладнення з опорно-рухового апарату
• Озокеритолікування також успішно застосовується при хворобах внутрішніх органів (плеврит, пневмонія, холецистит, гепатит, гастрит, коліт, виразка дванадцятипалої кишки та шлунка)
• Запальних та хронічні захворюваннях жіночих статевих органів;
• Захворюваннях шкіри;
• Запальних та хронічних хвороб вуха, горла, носа.
• Проблемах пов’язаних з захворюваннями судин кінцівок на початкових стадіях.

Застосовують озокерит, тобто безпосередні аплікації, двома методами це може бути кюветно-аплікаційний метод (готують так звані озокеритні коржики) та у вигляді компресів.

Кюветно-аплікаційний метод.

Озокерит розплавлюють та заливають у кювети (форми), які попередньо підготовлені та вистелені плівкою або ж спеціальним папером. При охолодженні до потрібної температури озокерит поступово набирає потрібної форми, “озокеритний коржик” виймають разом з плівкою та накладають на певну ділянку тіла, що вимагає лікування. Тривалість накладання “Озокеритного коржа” триває від 20 до 60 хв.

Методом компресу

Озокеритовий компрес як правило складається з двох марлевих прокладок,, або клейонки та ватника або ж вощеного паперу.
Перша марлева прокладка, що безпосередньо примикає до шкірного покриву тіла пацієнта, по температурі має бути не вище ніж 40-50 ° С, температуру другої прокладки збільшують від 65 до 70 ° С, але не
вище 80 ° С, перевищення даної температури може призвести до опіків.

Озокеритовий компрес накладають на певну ділянку пацієнта дотримуючись наступному порядку: спочатку перша прокладка, потім друга прокладка, а уже за ними поліетилен, ватник. Фіксація відбувається за допомогою бинта, після здійснення даних операцій хворого накривають теплою ковдрою.
У разі опіків, бальнеологічних реакцій (короткочасна реакція організму на грязелікування, що виражається в порушенні функціонального стану органів) – лікування припиняють.

Озокерит протипоказання:

Застосування озокеритотерапії протипоказано:
• при вагітності
• важких формах гіпертензії (високий артеріальний тиск),
• важких захворюваннях печінки,
• запаленні внутрішньої оболонки артерій кінцівок з зменшенням їх просвіту, що супроводжується омертвінням і гнильним розпадом тканин
• гострих і підгострих захворюваннях серця
• емфізема легень (зниження еластичності легеневої тканини),
• при гарячкових станах ,
• бронхіальній астмі,
• туберкульоз,
• доброякісні і злоякісні пухлини,
• захворювання крові,
• хронічні виразки шлунка або кишечника,
• епілепсія.

Підготувала медична сестра фізіотерапевтичного кабінету дитячої поліклініки №2 Хлівнюк М.М.