Дифтерія, її симптоматика, лікування та профілактика
Дифтерія – інфекційне захворювання яке протікає гостро, та характеризується запаленням, переважно ротоглотки, основною причиною якого є потрапляння в організм бактерії Corynebacterium diphtheriae.
Крім ротоглотки ( близько 90% усіх випадків хвороби), інфекція провокує розвиток запалення в бронхах, носі, очах, на шкірі й статевих органах.
Основні симптоми дифтерії – утворення нальоту й набряк піднебіння, мигдалин, горла, незначний біль при ковтанні, підвищення температури тіла й інші ознаки запального процесу.
Найнебезпечнішим ускладненням хвороби є летальний результат.
Основним методом лікування є введення в організм протидифтерійної сировотки – антитоксину, тому що антибактеріальні препарати ( за станом на 2017 рік) при лікуванні дифтерії мають низьку ефективність.
Основним профілактичним заходом проти дифтерії є вакцинація – АДП, Адп-М, АКДП.
Шляхи передачі – повітряно-краплинний ( через чхання, кашель, розмову на близькій відстані), контактно-побутовий ( через порізи, травми, садна, кон`юктиву око), харчовий (вживання інфікованої їжі).
Інкубаційний період ( від моменту потрапляння інфекції в організм до перших ознак захворювання) становить від 2 до 10 днів.
Після дифтерії імунітет не завжди захищає людину від повторного інфікування й розвитку хвороби.
Симптоми дифтерії:
- Збільшення піднебінного язичка, дужок, мигдалин, а також можливий на них плівковий наліт, найчастіше сіро-білого кольору;
• Почервоніння і набряк горла;
• Незначний біль у горлі, особливо при ковтанні;
• Збільшення шийних лімфовузлів, набряк шиї;
• Підвищення температури тіла, аж до 41 °С;
• Загальна слабість, млявість, нездужання, підвищена сонливість;
• Головний біль, запаморочення;
• Нудота, іноді із блювотою;
• Блідість шкірних покривів.
Видів дифтерії налічується декілька, зокрема дифтерія ротоглотки, локальна дифтерія, острівцева, плівкова, катаральна, субтоксична та ін.
Лікування дифтерії:
- Госпіталізація хворого;
2. Медикаментозне лікування:
2.1. Купування інфекції;
2.2. Детоксикаційна терапія;
2.3. Підтримуюча терапія.
3. Хірургічне лікування
Профілактика дифтерії:
- Вакцинація – застосування щеплень, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин (Акдп-Анатоксин, Акдп-Вакцина, АДП, Адп-М, комбіновані аналоги). Ціль вакцинації при дифтерії – створити тривалий імунітет проти дифтерійної палички. Вакцинацію проводять 3-кратно, з 3-х місячного віку, кожні 30-40 днів. Ревакцинацію проводять через 9-12 місяців від дня 3-го щеплення. Дорослим роблять щеплення кожні 10 років, до 56-літнього віку. Ефективність вакцинації проти дифтерії й безпека щеплення для здоров’я людини прямо залежить від якості вакцинних препаратів.
- Щорічний плановий огляд дітей і людей, що працюють у великих колективах;
- Ізоляцію хворих при підозрі або діагностуванні дифтерії в умовах стаціонару.
Розроблено медичною сестрою відділення профілактики
поліклініки №1 КЗ «ХМКЛ ім.Є.Є.Карабелеша» Стукан Ю.В.
Trackback from your site.