Дифтерія – хвороба, що повертається.

Written by Админ on . Posted in Медсестринство, Новини та інновації, Статті

Епідемія кору в Україні, яка розпочалась наприкінці 2017 року, стала лакмусовим папірцем по рівню захищеності населення від керованих інфекцій.

Випадки поліомієліту в Україні були, кір – у розпалі. З цього логічного ланцюжка витікає що, 100% наступна – дифтерія.

Остання ефективна вакцинація від дифтерії була в 1996 році при спалаху цієї інфекції. Тоді була проведена значна робота по щепленню: лікарі з медсестрами ходили по будинках і масово вакцинували населення. З того часу пройшло більше 10 років…

За цей період суттєвих кроків щодо підтримання рівня колективного імунітету зроблено не було. А, як ми знаємо, ревакцинація від дифтерії повинна проводиться кожні 10 років.

Тому варто чекати епідемії,  а, поки є час та вакцина у достатньої кількості, щепити себе, своїх рідних та пацієнтів.

Чому не треба боятися прищеплюватися від дифтерії: ускладнення при вакцинації від дифтерії зустрічаються не частіше, ніж від інших щеплень. Якщо вакцина не прострочена, алергії на курячі яйця  немає і на момент вакцинації прищеплюваний здоровий, то приводу для занепокоєння немає.

Дифтерія –  хвороба набагато небезпечніша за кір. Якщо від кору помирає 1 з тисячі, то від дифтерії помирає 50% хворих за відсутності сироватки. А якщо використати антидифтерійну сироватку, то смертність зменшується до 10-15%, що також досить багато. Нещодавно Індія поставила сироватку в Україну, але за оцінкою фахівців, при епідемії вона може закінчиться за 2 дні.

Підсумовуючи все викладене, є потреба нагадати себе про симптоми хвороби «Дифтерія» та тактику при виявленні підозрілого хворого.

Дифтерія – гостре  інфекційне захворювання, яке характеризується запаленням, переважно ротоглотки, основною причиною якого є потрапляння в організм бактерії Corynebacterium diphtheriae (бацила Леффлера, розмов. дифтерійна паличка) та виробленням нею токсину.

Дифтерійний екзотоксин є сильною бактеріальною отрутою, сильніше якого відмічається лише токсини паличок ботулізму і правця.

Джерело інфекції – хвора людина або носій токсигенного штаму дифтерійної палички.

Механізм передачі інфекції: повітряно-краплинний, контактно-побутовий.

Сприйнятливість людей до інфекції – висока, однак багато в чому залежить від антитоксичного імунітету – вмісту в крові 0,03 АЕ/мол специфічних антитіл після щеплення.

Види дифтерії

1. Дифтерія ротоглотки

Діагностується в 95% усіх випадків захворювання. Симптоми: різке підвищення температури тіла до 38-39 °С, наліт на мигдалинах і на слизовій навколо мигдалин, загальне нездужання, слабість, головний біль, незначний біль у горлі при ковтанні, гіперемія й набряк мигдалин, піднебіння й дужок, незначний біль у шийних лімфовузлах.

Дифтерія ротоглотки підрозділяється на наступні форми:

Локальна дифтерія ротоглотки – зустрічається в 75% хворих дифтерією рото глотки.

Наліт: розташовується тільки на мигдалинах; плівки щільні, білувато-сіруватого кольору;  піднімаються над поверхнею тканин; при знятті плівки слизова кровоточить, а на місці знятої плівки з’являється новий наліт.

Характерно: невелике та не яскраве почервоніння і набряк мигдалин; незначний дискомфорт у  горлі при ковтанні; субфібрильна температура тіла.

Розповсюджена дифтерія ротоглотки – характеризується розповсюдженням нальоту за межами мигдалин  – на піднебіння, язичок. При цьому симптоми інтоксикації більш виражені, спостерігається збільшення лімфатичних вузлів і їх чутливість при пальпації, біль у горлі. Зазвичай розвивається з локальної форми хвороби.

Субтоксична дифтерія ротоглотки – характеризується тими ж симптомами, що й розповсюджена форма, але супроводжується набряком підшкірної клітковини в області шиї, над шийними лімфовузлами, та часто носить однобічний характер.

Токсична дифтерія ротоглотки (1, 2 і 3 ступені) – характеризується значною інтоксикацією (т тіла до 41 °С), головним болем, сонливістю, млявістю, болем у горлі, а іноді й у животі. В ротоглотці – значний набряк, зливний наліт. Набряклість підшкірної клітковини від шиї до середини грудей; нудота, блювання, тахікардія, ціаноз губ, зниження артеріального тиску. Найчастіше, токсична дифтерія відзначається в дорослих, і приблизно в 20% всіх хворих даним захворюванням.

2. Дифтерія гортані (справжній круп)

Дифтерійний круп найчастіше поєднується з дифтерією ротоглотки та пов’язаний з виникненням дифтерійних плівок на голосових зв’язках. Супроводжується грубим гавкаючим кашлем і осиплістю голосу;  з часом – афонія, беззвучний кашель, тривожність, блідість шкіри, ціаноз, затрутруднене дихання із шумом, подовженим вдихом; тахікардієя, втягування виступів грудної клітки; порушення свідомості, судоми тіла. Смерть  від асфіксії.

3. Дифтерія інших локалізацій

Дифтерія носа – характеризується затрудненим носовим диханням, не вираженою інтоксикацією організму, серозно-гнійними або сукровичними виділення з носової порожнини, а також гіперемією, набряклістю, ерозіями й фіброзним нальотом на слизових носа. Біля носових ходів можуть бути присутні ознаки подразнення, з кірочками що мокнуть.

Дифтерія очей — характеризується інтоксикацією, запаленням кон’юнктиви ока, утворенням на неї фібринової плівки, серозно-гнійними виділеннями, набряком підшкірної клітковини обличчя, локальним лімфаденітом,нормальною або злегка-підвищеною температурою тіла, відсутністю локального лімфаденіту й інших ознак інтоксикації.
Дифтерія шкіри – характеризується слабо-вираженими ознаками інтоксикації, брудно-сірим фіброзним нальотом, гнійними виділеннями у місці порізів, саден, тріщин, відкритих поранень, попрілостей, екземи, грибковому враженні шкіри.

Дифтерія статевих органів – локалізується звичайно в області крайньої плоті чоловіків і статевих губ з піхвою в жінок, промежини й області заднього проходу в тих і інших. Може супроводжуватися серозно-кров’янистими виділеннями, проблемами із сечовипусканням і його болючістю.

Можна виділити також дифтерію вуха й інші.

4. Комбіновані форми дифтерії

Комбіновані форми дифтерії характеризуються одночасним ураженням декількох органів, частин тіла.

5. Ускладнення дифтерії призводять до інвалідізації та смерті.

Заходи у відношенні хворих:

Під підозру потрапляють хворі з діагнозами: гострий тонзиліт (ангіна); хр. тонзиліт, загострення; інфекційний мононуклеоз; паратонзилярний абсцес.  Хворі  з цими діагнозами та діагнозом «дифтерія?» повинні бути обстежені бактеріологічно шляхом посіву на кровяно-телуритовий агар (КТА), при дифтерії + бактеріоскопічно. Це пов’язано з тим, що хвороба може починатися легко, але дія токсину може проявиться пізніші та  призвести до ускладнень і летального результату.

З цією метою всім хворим на підозрілі захворювання обов’язково:

  1. Проводиться посів на дифтерію;
  2. Пропонується госпіталізація;
  3. Забезпечується активне спостереження лікарем на дому протягом 3 діб;
  4. Проводиться огляд оториноларінгологом.

Вакцинація плюс своєчасне виявлення та лікування хворих – запорука попередження епідемії дифтерії!

Медична сестра кабінету інфекційних захворювань поліклініки №1 Левчишина О.С.

 

Tags:

Trackback from your site.

Leave a comment

63