Пам’яті жертв Бабиного Яр

Written by Админ on . Posted in Статті

День пам’яті жертв Бабиного Яру традиційно проводиться наприкінці вересня – у дні, коли почалися масові розстріли, і присвячується всім загиблим в роки окупації Києва, людям різних національностей та конфесій, військовополоненим, українським патріотам, мирним жителям міста. Під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистськими окупантами мирного населення і радянських військовополонених, євреїв та ромів за етнічною ознакою.

19 вересня 1941 року Київ захопила німецька армія, а через 9 днів окупаційна влада наказала євреям міста зібратися вранці 29 вересня в урочищі Бабин Яр на північно-західній околиці Києва. 29 та 30 вересня німецькі солдати розстріляли у Бабиному Яру понад 33 тисячі євреїв Києва. Десятки киян, ризикуючи своїм життям, переховували у власних домівках євреїв, що залишилися у місті.

Упродовж двох наступних років страти у Бабиному Яру відбувалися по вівторкам і п’ятницям. і тривали аж до звільнення Києва від окупації. У 1941-1943 роках у Бабиному Яру розстріляли 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року – трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка.

Загалом там загинуло, за різними оцінками, не менше ста тисяч осіб.

memorial-b-yar

Тривалий час радянська влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру. В 1950 році було прийнято рішення заповнити Бабин Яр відходами виробництва Петровських цегляних заводів для прокладення через яр транспортних шляхів і влаштування тут парку. Після перекриття яру земляною дамбою почалася закачка до нього пульпи. Дамба не відповідала проектним параметрам і нормам безпеки, а пропускна спроможність дренажної системи була недостатньою для відведення надлишків води. Тому 13 березня 1961 року дамба не витримала навантаження, і селевий потік висотою приблизно до 14 м ринув на район Києва Куренівка. Офіційні джерела применшували масштаби катастрофи, повідомляючи про загибель лише 145 людей, але насправді, за оцінками сучасних істориків, кількість загиблих сягала приблизно 1,5 тис. людей.

Після катастрофи у відрогах Бабиного Яру ще залишалося понад три мільйони кубічних метрів пульпи. Для продовження робіт із заповнення яру було споруджено капітальну бетонну дамбу, прокладено новий потужний водогін для відводу води та вжито інших заходів безпеки. Частина пульпи, що вихлюпнулася на Куренівку, вже у затверділому стані поверталася самоскидами назад і використовувалася для засипання яру.

Згодом через заповнену частину яру таки було прокладено дорогу з Сирця на Куренівку (частина нинишньої вул. Олени Теліги), влаштовано парк, споруджені житловий масив і телецентр, а привселюдно згадувати про трагедію було небажано. Попри це, наприкінці вересня 1966 року кияни без дозволу влади зібралися у Бабиному Яру, щоб вшанувати пам’ять загиблих там євреїв. Тим вони започаткували традицію відзначення роковин трагедії Бабиного Яру, яке згодом визнали на державному рівні. 2 липня 1976 р. відкрито «Пам’ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими нацистами у Бабиному яру».

Зараз в спеціально створеному національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» нараховується 25 пам’ятників, меморіальних знаків та споруд. Кожного року у вересні до них лягають вінки і свіжі квіти. Сюди приходять пом’янути близьких і далеких родичів, приїздять з різних куточків світу. І ми нині вклоняємося їм, щоб ще раз згадати страхіття жорстокої війни, свавілля і більшовицького, і фашистського режимів. Це нас надихає на дії – не допустити повторення цієї катастрофи, стояти на варті миру.

За інформацією з інтернет-ресурсів

Trackback from your site.

Leave a comment

62